ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 3/278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому - Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
матеріали касаційних - Відділення Державного казначейства у
скарг м. Свердловську
на постанову від 23.12.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до 1. Відділення Державного казначейства у
м. Свердловську
2. Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про стягнення бюджетної заборгованості по
бюджетному відшкодуванню з податку на
додану вартість за липень 2003 року
процентів у сумі 565050,40 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.11.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.12.2003р., по справі № 32 позов
задоволене повністю; стягнуте з Державного бюджету України рахунку
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за липень 2003р. в сумі 563753 грн. та проценти за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість по декларації
за липень 2003р. за період з 01.10.2003р. по 31.10.2003р. в сумі
4021 грн.95 коп. ; стягнуте з відповідача-2 на користь позивача
1700,00грн. витрати по сплаті державного мита і 118,00 грн. -
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати
ухвалену по справі постанову частково у сумі нарахованих відсотків
4021,95 грн., посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а саме п. 2 Указу
Президента № 335/95 від 27.04.1995 року "Про Державне казначейство
України" ( 335/95 ) (335/95)
, ст. 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, п. 6.3 Порядку відшкодування податку
на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації, Державного казначейства України від 21.05.2001р.
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 08.06.2001 р. за № 489/5680 (далі Порядок).
ВДК у м. Свердловську Луганської області в касаційній скарзі
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення по даній справі, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
та ст. 25 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
в
частині нарахування відсотків за час виконання судового рішення.
У відзивах на касаційні скарги позивач повністю заперечує
викладені в них доводи.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами було встановлене, що позивач, спільне підприємство з
іспанським інвестором "І", м. Свердловськ Луганської області,
надав Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської
області податкову декларацію з податку на додану вартість та
розрахунок експортного відшкодування за липень 2003 року в строки,
встановлені діючим законодавством. За даними декларації сума
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становить 2
155 328 грн. 00 коп. , з яких 1 591 575 грн. 00 коп. - експортне
відшкодування та 563 753 грн. 00 коп. - бюджетне відшкодування.
В зв'язку з тим, що зазначена сума бюджетного відшкодування в
розмірі 563 753 грн. 00 коп. не була відшкодована, позивач
звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з
Державного бюджету суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за податковою декларацією за липень 2003 року в
розмірі 563 753 грн. 00 коп. та процентів, нарахованих у зв'язку з
несвоєчасним бюджетним відшкодуванням в сумі 1 297 грн. 40 коп. за
період з 01.10.2003 р. по 10.10.2003 р.
Відповідно до умов ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач збільшив суму позовних вимог за
рахунок збільшення суми процентів на час звірення розрахунків,
звернувшись з клопотанням від 03.11.2003 р. Відповідно до
клопотання позивача розмір позовних вимог становить загальну суму
567 774 грн. 95 коп. , що складається з бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість в сумі 563 753 грн. 00 коп., та
процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за період з 01.10.2003р. по 31.10.2003
р. в сумі 4 021 грн. 95 коп. , тобто сума процентів збільшилася на
2 724 грн. 55 коп.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР із
подальшими змінами і доповненнями передбачено, якщо за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України, протягом місяця,
наступного за звітним періодом.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації
за звітний період.
Наданий до матеріалів справи акт звірення ціни позову від
31.10.2003 р., свідчить про те, що сума податку на додану вартість
та процентів на день розгляду справи не відшкодована, проте
матеріалами справи підтверджена як заявлена сума бюджетного
відшкодування, так і факт існування бюджетної заборгованості.
Згідно ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти в розмірі 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на день її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутись з позовом про стягнення коштів
бюджету, у тому числі суми нарахованих процентів.
Виходячи з вищенаведеного, господарські суди дійшли правильного
висновку, що позивач правомірно звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення заборгованості з податку на додану вартість
за декларацією за липень 2003 року в сумі 563 753 грн. 00 коп. та
процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за період з 01.10.2003 р. по 31.10.2003
р. в сумі 4021 грн. 95 коп. , та обґрунтовано задовольнили позов.
Відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
або за рішенням суду, згідно з р. 4 Сумісного Наказу Державної
податкової адміністрації України та Державного казначейства
України № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
від 21.05.2001 р. "Про затвердження
змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану
вартість", зареєстрованому у Міністерстві юстиції України
08.06.2001 р. № 489/5680.
Податковий орган зобов'язаний надати висновки не пізніше ніж за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, встановленого чинним законодавством. На підставі цих
документів органи Державного казначейства перераховують кошти з
Державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні.
Перший відповідач, відділення Державного казначейства у м.
Свердловську Луганської області висновок від Державної податкової
інспекції у м. Свердловську не отримував, тому проведення
бюджетного відшкодування з Державного бюджету України не було
здійснено.
Оскільки за вимогами законодавства відшкодування податку на додану
вартість здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду, відділення
Державного казначейства у м. Свердловську Луганської області є
належним позивачем у справі, тому клопотання про припинення
провадження у справі відносно першого відповідача судовою колегією
залишене без задоволення правильно.
Другий відповідач, Державна податкова інспекція у м. Свердловську
Луганської області, своєчасно не надав першому відповідачу
висновки про відшкодування податку на додану вартість, що
спричинило виникнення бюджетної заборгованості, тому суди
обґрунтовано судові витрати поклали на другого відповідача.
Довід касаційної скарги ДПІ у м. Свердловську щодо
необґрунтованості залучення її в якості відповідача по справі
колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.
ДПІ у м. Свердловську притягнута відповідачем-2 по справі, як
суб'єкт правовідносин по бюджетному відшкодуванню. Пунктом 10.2
ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що контроль за нарахуванням і сплатою
податку в бюджет здійснюють податкові органи.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
встановлені функції державних податкових
органів, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства
про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів, тобто
податкові органи ведуть особовий рахунок позивача - платника ПДВ,
в якому відображаються дані про надходження коштів, списання їх з
рахунку, про нарахування процентів.
ДПІ у м. Свердловську повинна підтвердити правильність суми
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, заявленої
позивачем у позовній заяві до примусового відшкодування з бюджету.
Відповідно до п. 4.2 Порядку ( z0489-01 ) (z0489-01)
якщо рішення
арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ
або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно
відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для
забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування сум
ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія
передається до податкового органу для формування висновку в
загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до
податкового органу
Таким чином, у Порядку ДПА України ( z0489-01 ) (z0489-01)
не тільки
зобов'язала нижчестоящі податкові органи видавати висновки в
процесі виконання рішення, але й встановила конкретний строк для
виконання цього зобов'язання. Отже, виконання податковим органом
контролю щодо правильності відшкодування ПДВ згідно рішень суду -
це видача їм висновку органу казначейства з підтвердженням сум
ПДВ.
Доводи відповідача-2, що на суму бюджетної заборгованості проценти
лише нараховуються помилкові, оскільки в ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що платник податку має право в будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету. Оскільки в цій частині йдеться про
стягнення не суми бюджетної заборгованості, а коштів, то під
терміном кошти законодавець визначає і суму бюджетної
заборгованості, і суму нарахованих на неї процентів. Крім того,
нарахування процентів без їх відшкодування саме по собі не має
сенсу, оскільки не тягне за собою жодних правових наслідків ані
для платника податку, а ні для бюджету і тому суперечить змісту
вищезазначеного Закону.
Колегія суддів не бере до уваги довід відповідача-1 про те, що
відповідно до своїх повноважень він не є органом казначейства,
який згідно з законом наділений правом здійснення відповідного
відшкодування за рішенням суду, оскільки це протирічить нормам
діючого законодавства.
Відповідно до приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів.
Стаття 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2003
рік" встановлює, що виконання рішення, яке прийняте державним
органом, що відповідно до Закону має право на його застосування,
про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету передаються до Державного казначейства
України.
Положенням про Державне казначейство України ( 335/95 ) (335/95)
передбачено, що Державне казначейство є системою органів державної
виконавчої влади, до складу якої належить Державне управління та
його територіальні органи - управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
з відділеннями у районах, містах та районах у містах.
Територіальним органом Держказначейства за місцезнаходженням
позивача є ВДК у м. Свердловську, до функцій якого згідно п. 7
зазначеного Положення входить здійснення повернення за рахунок
Державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів. Згідно ч. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування ПДВ з Державного бюджету здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість з бюджету ( z0489-01 ) (z0489-01)
здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду. Таки чином, саме Держказначейство прямо визнало та
задекларувало свій обов'язок проводити відшкодування з Державного
бюджету України грошових сум ПДВ.
Доводи щодо неможливості нарахування процентів за несвоєчасне
виконання рішення суду, прийнятого до виконання органом, який
згідно з законом здійснює відповідне виконання судового рішення, а
також твердження відповідача-1 про те, що з часу набрання судовим
рішенням законної сили, заборгованість не може кваліфікуватись як
бюджетна не мають сенсу, оскільки: рішенням суду по справі № 32
стягнуті бюджетна заборгованість з податку на додану вартість та
проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості; відповідно
до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти по день погашення бюджетної заборгованості
включно.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Свердловську
від 14.01.2004 року № 325/10 та Відділення Державного казначейства
у м. Свердловську від 14.01.2004 року № 69 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року у справі № 32
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.12.2003 року у справі № 32 - без змін.