ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 3/43
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Семчука В.В.,
Панченко Н.П.,
розглянувши ДПІ у м. Полтаві
матеріали касаційної
скарги
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.12.2003
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом ОДКПВКГ “Полтававодоканал”
до ДПІ у м. Полтаві
про визнання недійсним рішення.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Шаповал Ю.М.
- відповідача: Різниченко Л.Л.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2003 року ОДКПВКГ “Полтававодоканал” звернулось до суду
з позовом про визнання недійсним податкового рішення.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.08.2003
(суддя Плеханова Л.В.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано та
прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з постановою ДПІ у м. Полтаві подала касаційну
скаргу в якій просить скасувати постанову, а рішення
господарського суду Полтавської області від 08.08.2003 залишити
без змін.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилається на
те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у лютому
2002 року здійснив перевірку своєчасності сплати позивачем
узгодженої суми податкового зобов”язання з податку на додану
вартість за березень-серпень 2001 року, про що складено акт б/н
від 08.02.2002 року. З акту перевірки вбачається, що позивач
порушив граничні строки сплати узгодженого податкового
зобов”язання з ПДВ за березень-серпень 2001 року.
ДПІ у м. Полтаві 15.02.2002 року винесене податкове
повідомлення-рішення № 344/21-1/03361661/2 про застосування до
позивача та стягнення з нього 90000,00 грн. штрафних санкцій за
березень 2001 року на підставі ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ
від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення граничних строків сплати узгодженого
податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2001 року.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків має право самостійно визначати
черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок
активів у разі, якщо ці активи вільні від заставних зобов”язань
забезпечення боргу, за винятком примусового стягнення активів
платника в рахунок погашення його податкових зобов”язань за
рішенням господарського суду.
Згідно з приписами п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платників податків, що мають податковий борг, передаються
в податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із
законом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до
п. 8.2.2 право податкової застави поширюється на будь-які інші
активи, на які платник податків набуде право власності у
майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов”язань
або податкового боргу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час подання
позивачем декларацій з ПДВ за березень 2001 року майно позивача
не знаходилось у податковій заставі.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов
вірного висновку, що відповідач неправомірно позбавив позивача
права самостійно встановлювати черговість і напрями списання
коштів з власних рахунків та права самостійно визначати
черговість та форми задоволення претензій кредиторів, а також
про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному,
повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам
матеріального та процесуального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновку суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 у справі № 3/43 залишити без змін.