ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 3/247-03-7592
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
суддів:
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси (далі – ДПІ у
Приморському районі)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 25.02.2004
у справі № 3/247-03-7592
господарського Одеської області
суду
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “М”
(далі - ТОВ “М”)
до ДПІ у Приморському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 20.05.2004 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2003,
оформленим згідно з вимогами ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
09.01.2004 позов задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі від 03.10.2003
№ 0007911501/0, № 0007921501/0, № 0007931501/0 про застосування
штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати
узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток
з тих підстав, що податковою службою неправильно застосовані
норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 апеляційна скарга ДПІ у Приморському районі залишена
без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області
від 18.12.2003 - без змін.
З прийнятою постановою апеляційної інстанції не погоджується ДПІ
у Приморському районі.
У своїй касаційній скарзі відповідач вказує на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме: порушення пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.
17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III від 21.12.2000 (далі - Закон № 2181) та
неправильне застосування п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181, п. 16.7
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями на момент
вчинення порушення) та ч. 2 ст. 11 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Позивач у відзиві повністю заперечує доводи скаржника.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
колегія суддів встановила наступне.
ДПІ У Приморському районі 01.10.2003 склала акти № 461/15-01,
№ 462/15-01, № 463/15-02 про порушення ТОВ “М” термінів сплати
податку на прибуток в квітні, травні 2001року, встановлених п.
16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На підставі названих актів від 03.10.2003 податковою службою
прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007911501/0,
№ 0007921501/0, № 0007931501/0 про застосування штрафних санкцій
за затримку на 35, 29 та 6 календарних днів граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на
прибуток в сумі відповідно на 17353,70 грн., 6000 грн.,
правомірність яких оскаржив позивач.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 16.7 ст. 16 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(діючого із змінами та доповненнями, внесеними на момент подання
позивачем до ДПІ повідомлення про результати розрахунку
авансового внеску податку на прибуток за квітень 2001року),
розрахунки авансових внесків здійснюються платником самостійно
без подання декларації про прибуток.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції застосовуються до платників податків
за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом
граничних строків. Поряд з цим в п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181
встановлено, що узгодженим податковим зобов’язанням вважається
податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків
у податковій декларації. Водночас згідно з п. 16.7 ст. 16 Закону
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
редакції від 22.05.1997 (із змінами та доповненнями)
встановлено, що декларація про прибуток не подається платником
на розрахунки авансових внесків податку на прибуток.
Крім того, згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платники податків подають до
податкового органу декларацію про прибуток за звітний квартал,
розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового
року, а не за квітень місяць звітного фінансового року.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 1.2 Закону № 2181
податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів
у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Відповідно до п. 1.11 названого Закону податкова декларація,
розрахунок (далі податкова декларація) – документ, що подається
платником податків до контролюючого органу у строки та за
формою, встановленими законодавством, на підставі якого
здійснюються нарахування та\або сплата податку, збору
(обов’язкового платежу).
З цього випливає, що повідомлення про результати розрахунку
авансового внеску податку на прибуток не можна повністю
ототожнювати з податковою декларацією (розрахунок).
При цьому колегія суддів бере до уваги встановлені судом та
підтверджені матеріалами справи ті фактичні обставини, що на
підставі повідомлення про результати розрахунку авансового
внеску податку на прибуток за квітень 2001 року була проведена
попередня перевірка розгляду квартальної звітності, згідно з
якою протоколом ДПІ у Приморському районі № 111 від 25.06.2001
про результати перевірки було встановлено помилковість складання
позивачем вказаного повідомлення наростаючим підсумком з початку
року, замість нарахованих саме у квітні 2001 року на суму 3,6
тис. грн., а не 31,3 тис. грн., які зазначено в повідомленні.
Крім того згідно зі ст. 16.7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 19.09.1997 штрафні
санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від
розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного
кварталу, не застосовуються.
Таким чином колегія суддів не вбачає фактичних та правових
підстав для скасування постанови апеляційного господарського
суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 у справі № 3/247-03-7592 господарського суду Одеської
області залишити без змін.