ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 2-7/10170-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Євпаторійської ОДПІ в Автономній
відкритому Республіці Крим
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 18.11.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 27
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності
Б-а Д.З.
до Євпаторійської ОДПІ в Автономній
Республіці Крим
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.09.2003 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 18.11.2003 року по справі
№ 27 позов задоволене; визнане недійсним податкове
повідомленнярішення Євпаторійської ОДПІ за № 000342330/0 від
24.03.2003р.; стягнуте з Євпаторійської ОДПІ на користь Суб'єкта
підприємницької діяльності держмито в сумі 85 грн. та 118 грн.
витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу.
В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати ухвалену
по справі постанову, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме приписів Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та вимог Наказу № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.2001 року "Про затвердження Інструкції про
порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби", зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 23.03.2001 року № 268/5459.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Суд першої інстанції, задовольнивши позов, виходив з того, що
поперше, у відповідності із ст. ст. 15, 16 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
повторна
перевірка магазину, належного позивачу, який здійснює
підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування
(спеціальний торговий патент № 046720 від 22.11.2002р.), є
незаконною; по-друге, оскільки фінансові санкції за порушення
правил розрахунків в сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг, а також порушення правил торгівлі не є податковими
зобов'язаннями, то на правовідносини, що виникли внаслідок
перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в
сфері готівкового та безготівкового обігу, не розповсюджуються
вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
На думку колегії суддів апеляційний суд, залишаючи рішення без
змін, правильно зазначив лише про те, що підприємницька діяльність
позивача в сфері роздрібної торгівлі підакцизними товарами не
підпадає під дію ст. 9 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, тому висновки суду першої
інстанції про незаконність проведеної перевірки 14.03.2003 року
помилкові.
Колегія суддів не заперечує, що в спірному податковому
повідомленні-рішенні про нарахування позивачу штрафних санкцій за
порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, останні визначені як суми податкових
зобов'язань, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. ст. 13, 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону поширюються
лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них
вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень щодо
наслідків несплати.
Однак, попередні судові інстанції встановивши, що податкові органи
не мають право визначати штрафні санкції за порушення вимог Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як податкове зобов'язання, не звернули уваги на те, що вказана
обставина не є підставою для визнання недійсними оспорюваного
рішення в цілому, оскільки судами не було з'ясовано чи мали місця
порушення викладені в акті перевірки (перебування спецпатенту в
підсобному приміщенні з документами, невідповідність суми
готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі
грошових коштів, зазначеній в денному звіті, торгівля алкогольними
та тютюновими виробами без виписування документу, що підтверджує
покупку) та чи правомірно Євпаторійська ОДПІ прийняла рішення про
стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності Б-а Д.З. штрафних
санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ в Автономній Республіці Крим
від 25.12.2003 року № 9006/10/10-0 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 18.11.2003 року справі № 27
задовольнити.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.09.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.11.2003 року у справі № 27 - скасувати.
Справу № 27 направити до Господарського суду Автономної Республіки
Крим на новий розгляд.