ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 22/293
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ВАТ “Нікопольський завод Ковтюх А.В.
феросплавів”
ДП Придніпровська залізниця Кітченков М.О.
Корпорації не з’явився
“Науково-виробнича
інвестиційна група
“Інтерпайп”
ЗАТ “Єнакіївський не з’явився
коксохімпром”
розглянувши касаційну ВАТ “Нікопольський завод
скаргу феросплавів”
на рішення від 23.12.2003р.
у справі № 22/293
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Нікопольський завод
феросплавів”
до 1) ДП Придніпровська залізниця;
2) Корпорації “Науково-виробнича
інвестиційна група “Інтерпайп”;
3) ЗАТ “Єнакіївський
коксохімпром”.
про стягнення 1 542, 31 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Пуппо Л.Д.) від 23.12.2003р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ВАТ “Нікопольський завод
феросплавів” подало касаційну скаргу в якій просить його
скасувати.
На думку скаржника, місцевим господарським судом при прийнятті
спірного рішення не правильно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” звернувся з позовом до
Державного підприємства Придніпровська залізниця, Корпорації
“Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” та ЗАТ
“Єнакієвський коксохімпром” про стягнення 1 542, 31 грн..
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що заявлена до
стягнення сума - це вартість вагової недостачі коксу доменного,
отриманого від ЗАТ “Єнакієвський коксохімпром” на підставі
договору № 1631/2002/881 від 30.12.2002р., укладеного між ВАТ
“Нікопольський завод феросплавів” та Корпорації
“Науково-виробнича група “Інтерпайп”.
Приймаючи рішення про відмову у позові, місцевий господарський
суд виходив з того, що згідно комерційних актів № БМ 457246/224
від 29.03.03р., № БМ 457243/221 від 28.03.03р. та № БМ
457241/219 від 28.03.03р., складених на станції призначення,
відповідальність за недостачу вантажу в даному випадку
покладається на перевізника вантажу.
Разом з тим, зазначено у судовому рішенні, згідно пункту 136
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, позови до залізниці
можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється
відповідно до вимог пункту 134 Статуту (тобто в даному випадку з
дня видачі вантажу).
Як встановлено в ході судового розгляду справи, позовні вимоги
заявлено позивачем за межами зазначеного терміну, а це у
відповідності до вимог ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, є підставою
для відмови у позові.
Вказані висновки господарського суду Дніпропетровської області
відповідають чинному законодавству та підтверджені матеріалами
справи, а отже підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.11.2003р. у справі № 20-5/147 господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу ПП
Бурлаченко Ю.А. – без задоволення.