ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 20-7/059
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Семчука В.В.,
Панченко Н.П.,
розглянувши ДПІ у Нахімівському районі м. Севастополя
матеріали касаційної
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003
у справі м. Севастополя
господарського суду
за позовом ТОВ “Судоремонтний комплекс
“Севморсудоремонт”
до ДПІ у Нахімівському районі м. Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення
за зустрічним ДПІ у Нахімівському районі м. Севастополя
позовом ТОВ “Судоремонтний комплекс
до “Севморсудоремонт”
про встановлення податкових зобов’язань у сумі 62 901,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Столбовой І.В.
- відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Судоремонтний комплекс “Севморсудоремонт” звернулось до
господарського суду з позовом до ДПІ у Нахімівському районі
м. Севастополя про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
ДПІ у Нахімівському районі м. Севастополя подала зустрічний
позов до ТОВ “Судоремонтний комплекс “Севморсудоремонт” про
встановлення податкових зобов”язань у сумі 62901,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.10-27.10.2003
р. (суддя Ілюхіна А.П. ) провадження за позовом ТОВ
“Судоремонтний комплекс “Севморсудоремонт” до ДПІ у
Нахімівському районі м. Севастополя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення припинено, в задоволенні
зустрічного позову – відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.12.2003 р. рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, апеляційна скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у Нахімівському
районі м. Севастополя подала касаційну скаргу в якій просить
дану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з
27.03.2003 по 02.06.2003 ДПІ у Нахімівському районі
м. Севастополя провела перевірку відповідача з питань дотримання
ним вимог податкового законодавства за період 01.01.2002-
01.01.2003.
За рішенням начальника ДПІ Нахімівського району м. Севастополя
від 29.05.2003 при проведенні перевірки був використаний
непрямий метод. За результатами перевірки був складений акт
№ 2588/23-123/165 від 02.06.2003. На підставі складеного акту
позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення
№ 0000072200/0-1818/23-0 від 05.06.2003 про визначення суми
податкового зобов”язання по ПДВ у розмірі 41939,00 грн. та
застосуванню фінансових санкційу розмірі 20967,00 грн.
Відповідно до п. 5.2.2. Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
“Якщо
вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається
платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом
строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу
(або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за
останнім днем зазначених строків”.
Враховуючи, що ДПІ замість вмотивованого рішення де б
вирішувалося питання по суті скарги направило підприємству
лист-відписку то слід вважати, що з 31.06.2003р. скарга Позивача
вважалася задоволеною. А так як позов до суду було подано лише
29.07.2003р., то суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку про відсутність предмету спору, а тому по первісному
позову правильно було припинено провадження по справі.
Посилання ДПІ на порушення судом п. 5 Постанови КМУ № 697
( 697-2002-п ) (697-2002-п)
від 27.05.2002р. (Методики) безпідставне, бо у
п. 5 чітко вказано, що в рішенні керівника ДПІ повинно бути
зазначено конкретну підставу з якою Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
пов’язує право ДПІ провести нарахування податку за непрямим
методом, а таких випадки лише 4 – і суди це вірно встановили.
Співставляючи між собою норми п. 1.20. Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
про
оподаткування прибутку підприємств, де йдеться про необхідність
визначення звичайних цін в порядку визначення податкових
зобов’язань за непрямими методами, та п. 4.3. Закону № 2181 де
передбачено лише 4 випадки коли застосовуються непрямі методи,
слід взяти до уваги:
А) Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в питанні порядку погашення
податкових зобов’язань і застосуванні непрямих методів є
спеціальною нормою, а п. 1.20. Закону про прибуток – загальною;
Б) посилання в п. 1.20. Закону про прибуток, на те що
донарахування податків із застосуванням звичайних цін
здійснюється за процедурою як для застосування непрямих методів,
означає не те, що це є 5-м випадком коли застосовуються непрямі
методи, а те, що треба використовувати лише процедуру як для
непрямих методів, але начальнику ДПІ не потрібно було приймати
рішення про застосування непрямих методів. Визначення звичайної
ціни не є непрямими методами визначення податкових зобов’язань.
Доводи ДПІ на необхідність застосування пункту 1.20 Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в новій
редакції до ТОВ “СК “Севморсудоремонт” також не обґрунтоване,
оскільки перевірявся період 2002 року, а нова редакція вказаного
пункту набрала чинності лише 01.01.2003р. і суди попередніх
інстанцій вірно встановили, що закони не мають зворотної сили у
часі, якщо самими законами це не встановлено.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду
ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 у справі № 20-7/059 залишити без змін.