ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20.05.2004 Справа N 2/529-2/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, доповідача,
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Л" на рішення господарського
суду Львівської області від 27 серпня 2003 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 08-11 грудня 2003
року у справі за позовом Української державної інноваційної
компанії в особі Львівського регіонального відділення УДІК до ВАТ
"Л" про стягнення 611 582, 42 гривень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 27 серпня 2003
року з відповідача на користь позивача стягнено 531617, 20 грн.
основного боргу, 36620, 62 грн. пені, 26460, 09 грн. індексу
інфляції, 3% річних в розмірі 15066, 51 грн., судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08-11
грудня 2003 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Л" просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору фінансового
лізингу № 11-08/98 від 26.08.1998 року та додаткової угоди до
нього від 16.09.1999 року, позивач передав відповідачу у виключне
користування на умовах платності об'єкти лізингу загальною
вартістю 2410709, 94 грн., що підтверджується актами
приймання-передачі. Згідно п. 3 вказаного договору, ВАТ "Л"
зобов'язаний був вносити лізингові платежі у розмірах та в
терміни, визначені додатками № 2/1 від 10.09.1998 року, № 2/2 від
06.10.1998 року, № 2/3 від 20.01.1999 року, № 2/4 від 20.01.1999
року до договору № 11-08/98 від 26.08.1998 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що сума боргу відповідача перед позивачем, за не
виконання договірних зобов'язань, становить 531617, 20 грн. і,
тому, обгрунтовано рішенням суду стягнута з ВАТ "Л".
Враховуючи, що п. 3.3 основного договору передбачається стягнення
пені, з відповідача законно стягнено пеню в сумі 36620,62 грн.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час
прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом
або договором не встановлений іншій розмір процентів.
Як встановлено судом, розмір суми 3% річних становить 15066, 51
грн., інфляційних - 26460, 09 грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнані
безпідставними посилання відповідача про зменшення суми пені та
штрафних санкцій, стягнутих за рішенням місцевого суду, оскільки
він не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог
і заперечень.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з ВАТ "Л" 531617, 20 грн. основного
боргу, 36620, 62 грн. пені, 26460, 09 грн. індексу інфляції, 3%
річних в розмірі 15066, 51 грн.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 27 серпня 2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08-11 грудня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ
"Л" - без задоволення.