ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 2-7/6662-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Феодосія
скаргу
на постанову від 09.12.2003р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-7/6662-2003 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Радгоспу-заводу “Феодосіївський”
до ДПІ у м. Феодосія
про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення
За участю представників сторін:
позивача – Сирош А.А., за довіреністю
відповідача – Кулак К.В, за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.09.-13.10.2003р. по справі № 2-7/6662-03 (суддя Дугаренко
О.В.), яке залишено без змін постановою від 09.12.2003р.
Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія
суддів Волкова К.В., Градова О.Г., Фенько Т.П. ), задоволено
позов Радгоспу-заводу “Феодосіївський” про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у м. Феодосія № 000101/271/26-02 від 21.03.2003р.
ДПІ у м. Феодосія звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.09.-13.10.2003р. по справі № 2-7/6662-03 та постанову від
09.12.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду,
і провадження по справі припинити.
Також, ДПІ заявлено клопотання про відновлення процесуального
строку подання касаційної скарги із зазначенням поважних причин
пропуску строку, яке враховуючи приписи ст. 53 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає задоволенню.
29.04.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 20.05.2004р.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки
№ 26-02/33 від 20.03.2003р., Державною податковою інспекцією у
м. Феодосія прийнято податкового повідомлення-рішення
№ 000101/271/26-02 від 21.03.2003р., яким до позивача
застосовано штрафну санкцію за відчуження активів, що
перебувають в податковій заставі без попереднього узгодження цих
операцій з ДПІ, в розмірі 100% податкового боргу, на підставі
якого виникло право податкової застави.
Як встановлено судом, позивач за поставлену на його адресу
продукцію відпускав контрагентам за договорами свою продукцію та
здійснював розрахунки шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6
ст. 8 зазначеного Закону платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню
з податковим органом, у тому числі:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що
використовується у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами,
що не є меншими за звичайні.
Визнаючи недійсним рішення Державної податкової інспекції у
м. Феодосія, місцевий та апеляційний господарські суди виходили
з того, що в даному випадку взаємовідносини по договорам
купівлі-продажу не засновані на бартері та передбачають
розрахунки в грошовій формі, тому такі операції не потребують
узгодження з податковим органом.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту а) п.п. 8.6.1
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не потребують узгодження операції з
відчуження готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт
та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Згідно вказаної норми, вирішуючи питання щодо необхідності
узгодження господарських операцій з податковим органом, потрібно
виходити перш за все із встановлення факту відчуження продукції,
та наявності або відсутності фактичних розрахунків за кошти по
вказаним операціям. При цьому, не має вирішального значення в
межах якого типу цивільно-правових договорів будуть встановлені
зазначені обставини.
Окрім того, в прийнятих по справі рішенні та постанові не
встановлено по яким саме договорам здійснювалися відчуження
продукції позивачем, та яка форма і порядок розрахунків
передбачена відповідними пунктами цих договорів.
Що стосується вексельної форми розрахунків, от судами не дано
оцінки зазначеним обставинам в розрізі пункту б) п.п. 8.6.1
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого узгодженню з податковим
органом підлягають операції з використання цінних паперів, що
засвідчують відносини боргу.
Все вищенаведене свідчить про неповне дослідження та неналежну
правову оцінку обставин справи попередніми судовими інстанціями,
що має значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з цим, та враховуючи порушення судами ч. 1 ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові
рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.09.-13.10.2003р. по справі № 2-7/6662-03 та постанову від
09.12.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду
скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого
суду.