ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 2-13/13830-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Нижньогірського районного центру
зайнятості, смт. Нижньогірський,
Автономна Республіка Крим
на рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 02.10.2003р. та
постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
09.12.2003р.
зі справи № 2-13/13830-2003
за позовом Нижньогірського районного центру
зайнятості, смт. Нижньогірський,
Автономна Республіка Крим
до сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Єдність”, смт.
Нижньогірський, Автономна
Республіка Крим
про стягнення 52643 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Трипачкіна О.С.(довіреність від 15.08.03
№ 20/1-452)
від відповідача: не з’явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про
час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду
України від 14.04.04 р., надіслана 15.04.04 р.).
В С Т А Н О В И В:
Нижньогірським районним центром зайнятості 08.09.2003 р.
заявлено позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу
“Єдність” про стягнення з останнього заборгованості зі страхових
внесків на обов”язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття станом на 01.04.2003 р.в сумі 52 643 грн.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від
02.10.2003 (суддя Жукова А.І.) в задоволенні позову відмовлено з
огляду на те, що органи фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України за приписами Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є контролюючими органами, а не органами
стягнення в розумінні цього Закону, якими згідно з пунктом 2.3.1
ст. 2 цього Закону є виключно податкові органи, а також державні
виконавці в межах їх компетенції.
За апеляційною скаргою Нижньогірського районного центру
зайнятості судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.12.2003 р. (судді: Заплава Л.Н. – головуючий, Видашенко
Т.С., Маслова З.Д.) залишено без змін з тих же підстав (а.с.
29-30).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Нижньогірський районний центр зайнятості звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою про їх
скасування, прийняття нового рішення, яким просить задовольнити
позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що норми Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ до набрання чинності Закону України від
20.02.2003р. № 550-ІV “Про внесення змін до Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ” ( 550-15 ) (550-15)
, згідно з яким порядок
погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами
та державними цільовими фондами розповсюджено і на внески на
обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
та органи Фонду віднесені до контролюючих органів, в силу ст. 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою визначено, що закон
зворотньої сили не має, на порядок стягнення заборгованості щодо
внесків до Фонду не розповсюджуються. Тобто скаржник вважає, що
до набрання чинності Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІV
( 550-15 ) (550-15)
органи Фонду не відносилися до контролюючих органів;
зауважує на тому, що предметом спору є стягнення боргу за період
з 01.01.01 по 01.04.03, який виник до набрання чинності Закону
України від 20.02.2003р. № 550-ІV; отже вважає, що у суду були
відсутні підстави для застосування Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
№ 2181-ІІІ.
У відзиві на касаційну скаргу сільськогосподарський виробничий
кооператив “Єдність” просить розглянути касаційну скаргу без
участі його представника, залишити ухвалені у справі рішення та
постанову без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи
касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного:
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що СВК
“Єдність” зареєстрований як платник внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на
випадок безробіття за № 12000506 та має прострочену
заборгованість (недоїмку) по внесках до Фонду в сумі 52643 грн.
(а.с.29-30).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Порядок нарахування внесків та їх сплата регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку
їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття, затвердженою
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000р. № 339 (далі – Інструкція).
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне страхування на
випадок безробіття” відносить до компетенції робочих органів
Фонду, зокрема, проведення збору страхових внесків, контроль за
правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків,
а також витратами за страхуванням на випадок безробіття,
представництво інтересів Фонду в судових та інших органах.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції контроль за правильним
нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням
страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом
проведення планових перевірок, за результатами яких складається
акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили
перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника.
Один примірник акта передається під розписку керівникові або
головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в центрі
зайнятості, який проводив перевірку. В акті зазначається, за
який період проведено перевірку, які виявлено порушення при
нарахування і оплаті страхових внесків.
Згідно з вимогами пункту 9.7 Інструкції не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта
ненормативного характеру (розпорядження) директора Державного
центру зайнятості або його заступників, директора центру
зайнятості Автономної Республіки Крим, директорів обласних,
Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх
заступників.
Згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами.
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV “Про внесення змін до
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи фондів
загальнообов’язкового соціального страхування – стосовно внесків
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у межах
компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV, погашення зобов’язань зі сплати
внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
здійснюється згідно з приписами Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Ці приписи не
відносять органи фондів загальнообов’язкового державного
соціального страхування до числа органів стягнення, які
зазначені у підпункті 2.3.1 пункту 2.2. статті 2 Закону
9 2181-ІІІ, і які уповноважені здійснювати заходи з погашення
податкового боргу. Водночас органи фонду загальнообов’язкового
державного страхування є контролюючими органами у розумінні
статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
і користуються відповідними повноваженнями
згідно з цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Посилання центру зайнятості на пункт 2 розділу УІІІ “Прикінцеві
положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі –
пункт 2 “Прикінцевих положень”) не може бути взято до уваги з
урахуванням такого.
Згідно із зазначеною нормою до приведення законодавства України
у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові
акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже за змістом пункту 2 “Прикінцевих положень” він
застосовується щодо тих законів та інших нормативно-правових
актів, які набрали чинності до прийняття Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
і мають бути приведені у відповідність з
цим Законом; тому на Закон України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(з подальшими змінами і
доповненнями, в тому числі в редакції Закону України від
20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
) дія пункту 2 “Прикінцевих
положень” не поширюється.
Таким чином, доводи скаржника стосовно відсутності у нього
правових підстав керуватися Законом України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є необгрунтованими.
Водночас судові інстанції у розгляді даної справи припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх
обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу
стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що виявилося в
такому.
Так, з огляду на законодавчі зміни у визначенні порядку і
органів стягнення заборгованості за внесками до Фонду у зв’язку
з прийняттям Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІV важливе
значення для правильного розгляду даної справи має точне
визначення періоду часу, протягом якого утворилася така
заборгованість та за який вона стягується. Проте судові
інстанції відповідних фактичних обставин не встановили.
Крім того, судові інстанції не з’ясували, чи складався
відповідно до вимог Інструкції акт перевірки та чи приймався за
результатами перевірки відповідний акт ненормативного характеру
про стягнення суми несплачених страхових внесків.
А відтак, прийняті зі справи судові акти грунтуються на неповно
з’ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а
отже неможливо зробити висновок про правильність застосування
попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Нижньогірського районного центру зайнятості
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.10.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.12.2003 зі справи № 2-13/13830-2003
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.