ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2004                                   Справа N 18/103

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Остапенка м. І.

суддів:                      Харченка В.М., Чабана В.В.

     у відкритому судовому засіданні за участю представників      

Військового прокурора        Мазарчук В.В.

Військової частини 3042      Сарбєєва Л.І.

НАЕК “Енергоатом” в особі    Нагорний Р.С.

відокремленого підрозділу

Запорізької АЕС

розглянувши касаційну        НАЕК “Енергоатом” в особі

скаргу                       відокремленого підрозділу

                             Запорізької АЕС

на постанову                 Запорізького апеляційного

                             господарського суду від

                             14.01.2004р.

у справі                     № 18/103

господарського суду          Запорізької області

за позовом                   Військового прокурора Запорізького

                             гарнізону в інтересах держави в

                             особі Військової частини 3042

до                           НАЕК “Енергоатом” в особі

                             відокремленого підрозділу

                             Запорізької АЕС

про   стягнення 791 637, 93 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя  Туркіна

Л.П. ) від 08.10.2003р. у задоволенні позову відмовлено.

Запорізький апеляційний господарський суд (судді Кагітіна Л.П. ,

Коробка  Н.П.  , Яценко О.М.) переглянув в апеляційному  порядку

рішення  місцевого  суду і постановою від 14.01.2004р.  скасував

його, а позов задовольнив.

НАЕК  “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу Запорізької

АЕС  не  погоджуючись  з  постановою апеляційного  суду,  подала

касаційну скаргу в якій просить її скасувати.

На думку скаржника, апеляційним судом при прийнятті постанови не

правильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши  матеріали справи, заслухавши представників  сторін,

Вищий господарський суд України

                       В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Запорізького гарнізону звернувся з позовом в

інтересах  держави  в  особі Військової  частини  3042  до  НАЕК

“Енергоатом”  в особі відокремленого підрозділу Запорізької  АЕС

про  стягнення 791 637 грн. 93 коп. заборгованості. В подальшому

прокурор  уточнив  позовні  вимоги  і  просив  суд  стягнути   з

відповідача 724 329 грн. 19 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що в порушення

умов  договору  № 760 від 01.01.97р., укладеного між  Військовою

частиною  3042  та  Відокремленим  підрозділом  Запорізька  АЕС,

останній не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих

військовою  частиною послуг по охороні готівки.  За  твердженням

прокурора,  станом  на день звернення з позовом,  заборгованість

відповідача за надані послуги складає 724 329 грн. 19 коп.,  які

він і просить суд стягнути.

Приймаючи  рішення  про відмову у задоволенні  позову,  місцевий

господарський суд встановив, що Військовою частиною 3042  надано

відповідачу  послуги по охороні перевезення готівки  і  вартість

несплачених послуг складає 724 329 грн. 19 коп. , але, зазначено

в  рішенні суду, в силу того, що сторонами не було передбачено в

договорі строки оплати послуг та порядок проведення розрахунків,

договір слід вважати неукладеним.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначає,  що

згідно  ст.  4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , цивільні права та  обов’язки

виникають  з  підстав,  передбачених законодавством  України,  а

також  з  дій  громадян і організацій, які хоч і не  передбачені

законом,   але  в  силу  загальних  начал  і  змісту  цивільного

законодавства породжують цивільні права та обов’язки.

Так  зокрема, зазначено в постанові, послуги по охороні  готівки

здійснювались  на підставі заявок відповідача,  за  що  останній

зобов’язувався здійснювати Військовій частині оплату  у  розмірі

0,5% від прийнятої під охорону готівки.

На   цій  підставі  апеляційний  суд  дійшов  висновку,  що  між

сторонами існували цивільні правовідносини, які породили для них

права та обов’язки, передбачені статтею 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Крім  того,  апеляційним судом встановлено, що  позивач,  згідно

ст.  165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , неодноразово направляв відповідачу

вимоги   про  сплату  боргу,  але  останній  розрахувався   лише

частково,  а  саме  - сплатив грошима 65 000  грн.  та  поставив

сільгосппродукції  на  суму  18  605,  61  грн..   Решту   боргу

відповідач не погасив.

За  таких  обставин,  апеляційний суд  обґрунтовано  задовольнив

позов.

Враховуючи  викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  п.  1

ст.   111-9,  ст.  111-11  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,   Вищий

господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від

14.01.2004р.  у справі № 18/103 господарського суду  Запорізької

області  залишити без змін, а касаційну скаргу НАЕК “Енергоатом”

в   особі  відокремленого  підрозділу  Запорізької  АЕС  -   без

задоволення.