ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 17/8
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
А.А.А.
на рішення господарського суду м. Києва від 20 січня 2004 р.
у справі № 17/8
за позовом H-ської регіональної спілки "XXX"
до дочірнього підприємства "YYY"
про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача: Б.Б.Б.
від відповідача: В.В.В.
представник А.А.А. - Г.Г.Г.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд,
посилаючись на те, що постановою державного виконавця відділу
державної виконавчої служби P-cького РУЮ в м.Києві від 31.10.2003
р. на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від
18.11.2002 р. про стягнення з "YYY" на користь А.А.А. 38 993,78
грн. було накладено арешт на все майно, що належить H-ському АТП
"ZZZ" в м. Н-ську по вул. Ч-ській, 88, в тому числі на автомобілі,
які згідно обліково-реєстраційної документації МРЕУ ДАІ м. Н-ська
належать "YYY". Проте, власником вказаних автотранспортних засобів
згідно акту передачі-приймання основних засобів № 19/1 від
29.04.2002 р. та № 19/2 від 29.04.2002 р. є "XXX", якій вони
передані "ZZZ". Відповідачеві автомобілі були надані в тимчасове
користування на умовах безстрокового безоплатного користування для
здійснення господарської діяльності, а тому реєстрація права
власності на транспортні засоби за відповідачем є безпідставною.
Просив визнати право власності на транспортні засоби,
зареєстровані за відповідачем.
Рішенням господарського суду м.Києва від 20.01.2004 р. позов
задоволено. Визнано за "XXX" право власності на 46 автомобілів
згідно зазначеного в рішенні переліку.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
В касаційній скарзі А.А.А., посилаючись на те, що вона є особою,
яку не залучено до участі у справі, але постановлене рішення
стосується її прав і обов'язків, тому що вона є стягувачем у
виконавчому провадженні, відкритому постановою відділу ДВС
P-cького РУЮ м.Києва №475/1 від 31.10.2003 р., просить скасувати
рішення господарського суду м.Києва від 20.01.2003 р., як таке, що
постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального
права та припинити провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, а постановлене у справі рішення
господарського суду - без змін.
Заслухавши учасників процесу, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача з позовною
заявою до господарського суду було зумовлене тим, що постановою
державного виконавця відділу державної виконавчої служби P-cького
РУЮ в м.Києві від 31.10.2003 р.№ 475/1 на виконання рішення
Дніпровського районного суду м.Києва від 18.11.2002 р. про
стягнення з "YYY" на користь А.А.А. 38 993,78 грн. було накладено
арешт на все майно, що належить H-ському АТП "ZZZ" в м. Н-ську по
вул. Ч-ській, 88, в тому числі на всі автомобілі, які згідно
обліково-реєстраційної документації МРЕУ ДАІ м. Н-ська належали
"YYY", а позивач вважав, що вказані автотранспортні засоби є його
власністю.
Враховуючи, що спірні відносини сторін виникли у процесі виконання
рішення суду, при розгляді справи і вирішенні спору по суті мав
бути застосований Закон України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
, зокрема ст.59, згідно приписів якої особа, яка вважає,
що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,
може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і
про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України від
26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення,
дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної
виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"
( v0014700-03 ) (v0014700-03)
вимоги інших осіб щодо належності їм, а не
боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом
пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК
( 1501-06 ) (1501-06)
, ст.12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) позову до боржника та особи, в
інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на
майно і звільнення його з-під арешту.
Виходячи з того, що арешт було накладено в інтересах фізичної
особи - А.А.А., даний спір відповідно до вимог ст.24 ЦПК України
( 1501-06 ) (1501-06)
підвідомчий загальному суду, в зв'язку з чим рішення
господарського суду м.Києва від 29 січня 2004 р. підлягає
скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі п.1 ст.
80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому що спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України.
Згідно з п.4 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне
мито" ( 7-93 ) (7-93)
А.А.А. необхідно повернути державне мито у розмірі
850 грн., сплачене за розгляд касаційної скарги за квитанцією №
153 від 20.02.2004 р.
Враховуючи наведене та керуючись п.1 ст.80, ст.ст.111-5, 111-7,
111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу А.А.А. задовольнити. Рішення господарського суду
м.Києва від 20 січня 2004 р. у справі № 17/8 скасувати.
Провадження у справі № 17/8 за позовом "XXX" до дочірнього
підприємства "YYY" про визнання права власності припинити.
Повернути А.А.А. державне мито у розмірі 850 грн., сплачене за
квитанцією № 153 від 20.02.2004 р.
Видати довідку.
Головуючий, суддя О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко