ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 15/308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємця Ващиліна
Олега Васильовича, м. Енергодар,
Запорізька обл.
на рішення господарського суду Запорізької
області від 06.10.2003р. та
постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від
05.02.2004р.
зі справи № 15/308
за позовом приватного підприємця Ващіліна
Олега Васильовича, м. Енергодар
до Енергодарської міськради,
м. Енергодар
про стягнення збитків у розмірі 67364,4 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ващилін О.В., Перловський Л.О.
(довіреність від 27.03.03 № 1612)
від відповідача: не з’явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 14.04.04 р., надіслана 15.04.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Приватним підприємцем Ващиліним Олегом Васильовичем подано позов
до Енергодарської міської ради про стягнення з останньої на
підставі ст. 203 Цивільного кодексу 67 364,4 грн. збитків: з
яких неотриманий прибуток складає 6 014, 4 грн. та 61 350 грн. –
відшкодування витрат, понесених у зв’язку з оплатою винагороди
представнику за договором про представництво.
В процесі розгляду справи до господарського суду Запорізької
області надані обгрунтування позовних вимог, в яких позивачем
наведений комплекс правопорушень, а саме – порушення з боку
міськради порядку надання земельної ділянки у користування, не
продовження орендодавцем строку дії договору оренди землі від
13.10.99, підтримання позову та апеляційного подання прокурора
м. Енергодар у справі за позовом про звільнення самовільно
зайнятої приватним підприємцем земельної ділянки, а також
наведений розрахунок шкоди та причинний зв'язок між збитками та
правопорушеннями, змінено правову підставу позову з посиланням
на ст. 440 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
(а.с. 44, 45)
Рішенням господарського суду від 06.10.2003 р. (суддя Колодій
Н.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що
у розумінні приписів ст. 440 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
протиправними діями (бездіяльністю) є будь-яка поведінка, що
суперечить правовим нормам. Підтримання міською радою у суді
позовних вимог прокурора та його апеляційного подання не є
протиправними діями, оскільки такі дії не суперечать чинному
законодавству, а право на судовий захист передбачений
Конституцією України. Крім того, суд зазначив, що надання згоди
міською радою на оренду земельної ділянки відповідно до вимог
земельного законодавства є її правом а не обов’язком. Фактичне
використання земельної ділянки в той час, коли відносини не були
врегульовані договором оренди та ведення господарської
діяльності на спірній земельній ділянці свідчать про те, що
порушення порядку укладання договору не спричинили підприємцю
збитків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з
вўдповўдача коштів як оплати юридичних послуг представнику
підприємця, суд послався на відсутність причинного зв’язку між
діями Енергодарської міської ради і понесеними позивачем
витратами в цій частині. Суд зауважив на тому, що підприємець
розрахувався за ці послуги простим векселем, який не погашено,
тобто дійшов висновку, про те, що позивач не поніс фактичних
витрат на оплату юридичних послуг (а.с. 59-60).
За апеляційною скаргою Приватного підприємця Ващиліна О.В.
рішення суду переглянуто в апеляційному порядку і постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2004 р.
(судді: Хуторний В.М. – головуючий, Кагітіна Л.П. ,
Кричмаржевський В.А.) залишено без змін з тих же підстав. При
цьому, апеляційною інстанцією зазначено, що непродовження
договору оренди земельної ділянки не є порушенням норм чинного
законодавства, так як згідно Закону України “Про оренду землі”
( 161-14 ) (161-14)
передача земельної ділянки є правом, а не обов'язком
міськради, укладені між сторонами договори оренди землі, які на
думку позивача, є незаконними у встановленому чинним
законодавством порядку не були визнані недійсними.
Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції,
Приватний підприємець Ващилін О. В. звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою про їх
скасування, задоволення позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована доводами про неповне дослідження обставин справи, які
мають значення для правильного вирішення спору, зокрема,
скаржник посилається на те, що:
- судом не надано правової оцінки відносинам сторін, що виникли
при передачі земельної ділянки в оренду у 1998 р., та
протиправній поведінці позивача у цих відносинах, яке є причиною
негативних наслідків для підприємця;
- судом не враховано те, що прокуратурою м. Енергодар внесено
протест, за результатами розгляду якого міською радою прийнято
рішення № 3 від 21.04.03. (Докази цього знаходяться в матеріалах
справи);
- рішення суду містить численні помилки;
-судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме
ст.ст. 440,441, 442, 453 Цивільного кодексу
- постанова не відображає заявлений доказ щодо погашення
векселя.
Енергодарською міськрадою 12.05.04 заявлено клопотання про
розгляд справи без участі її представника.
У відзиві на касаційну скаргу Енергодарська міська рада просить
ухвалені у справі рішення та постанову залишити без змін, як
такі, що прийняті при повному з’ясуванні всіх обставин справи та
вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дўйшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій
визнали відсутність правових підстав для відшкодування
позивачеві збитків.
Проте, з такими висновками погодитися не можна з огляду на те,
що приватному підприємцю Ващіліну О.В. за договором оренди від
13.10.1999 Енергодарською міською радою на підставі рішення № 5,
затвердженого 1V сесією 23 скликання від 29.06.98, була надана в
орендне користування земельна ділянка, площею 1400,0 м. кв. під
розміщення міні-ринку за адресою: м. Енергодар, вул. Козацька,
(район магазину № 14).
Як зазначено в рішенні № 5 земельна ділянка надається у
тимчасове користування строком на 4 роки з наступною
пролонгацією Пунктом 1.3 договору оренди земельної ділянки
передбачено, що “по закінченні строку дії договору (29.06.2002
р.) він може бути поновлений за домовленістю сторін.”. При
цьому, сторони не пізніше, як за 30 днів до закінчення строку
його дії повинні повідомити один одного в письмовій формі про
свої наміри. Вказана умова договору виконана лише з боку
підприємця, який 27.05.2002р. звернувся до міського голови з
листом про продовження строку оренди земельної ділянки (а.с.
12).
Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”
( 161-14 ) (161-14)
розгляд заяви (клопотання) і надання земельної
ділянки в оренду проводяться в порядку, передбаченому Земельним
кодексом.
Згідно зі ст. 27 цього ж Закону ( 161-14 ) (161-14)
після закінчення
строку, на який було укладено договір, орендар, який належно
виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне
право на поновлення договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач зволікав з вирішенням
цього питання і лише 26.03.2003р. за № 19 Енергодарською
міськрадою було прийнято рішення про надання в оренду ПП
Ващиліну О.В. земельної ділянки.
На вказане рішення прокурором принесено протест, за результатами
розгляду якого Х1 (позачерговою) сесією Енергодарської міськради
прийнято рішення від 21.04.2003р. № 3 про визнання вимог
прокурора правомірними.У п. 2 цього рішення відзначено, що
порушення чинного земельного законодавства сталося не з вини
приватного підприємця (а.с. 39).
Судами попередніх інстанцій зазначеним обставинам не дана
належна оцінка.
Відмовляючи в позові в частині стягнення витрат, пов'язаних з
оплатою юридичних послуг представника, суди 1-ої та апеляційної
інстанцій
- не з'ясували обґрунтованість цих витрат з розглядом справи
№ 15/106, яка тривала з 03.02.2003 (дата звернення прокурора з
позовом) до 21.05.2003 р. (дата прийняття апеляційною інстанцією
постанови), а зробили помилкові висновки про відсутність
причинного зв'язку між діями відповідача і понесеними витратами
на оплату юридичних послуг,
-з посиланням на пояснення представників відповідача, суд 1
інстанції дійшов висновку, який був підтриманий судом
апеляційної інстанції, про непогашення переданого в рахунок
оплати послуг векселя, незважаючи на подання позивачем доказу
про погашення цього векселя.
Правова оцінка достовірності цих доказів є виключна прерогатива
першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду слід повно та
всебічно встановити всі обставини справи, врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог Закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2003
р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 05.02.2004 р. зі справи № 15/308 - скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Касаційну скаргу приватного підприємця Ващиліна О.В.
задовольнити частково.