ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 13/506
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Панченко Н.П.,
Семчука В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Окунєв І.С. (довіреність № 04-327/695
від 13.05.2004р.);
від відповідача Мальчев В.Є. (довіреність № 41 від
13.05.2004р.);
розглянувши матеріали Запорізького обласного відділення
касаційної скарги Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду
від 14.01.2004р.
у справі № 13/506 господарського суду
Запорізької області
за позовом Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
до ЗАТ “Азарія”
про стягнення 3004,44 грн.
В С Т А Н О В И В:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось з позовом до ЗАТ “Азарія” про стягнення
4637,68 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі
місця у 2001 році.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
28.08.2003р. (суддя Серкиз В.Г.) позов задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.01.2004р. (судді: Кагатіна Л.П. – головуючий, Коробка Н.Д.,
Кричмаржевський В.А.) рішення господарського суду скасовано, в
позові відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Запорізьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити
без змін, посилаючись на порушення судом матеріального права.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування Запорізьким апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів підлягає залишенню без задоволення з наступних
підстав.
За приписом ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів” ( 875-12 ) (875-12)
, місцеві ради спільно з
підприємствами, установами, організаціями щорічно визначають
нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів.
Згідно ст. 18 згаданого Закону ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами, громадськими організаціями з урахуванням побажань
інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також
рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ЗАТ “Азарія” не
одержувало пропозиції місцевих органів соціального захисту
інвалідів, прийняти участь у розробці нормативів робочих місць,
відсутні також докази того, що відповідач був повідомлений про
затвердження місцевою радою зазначених нормативів, вказаними
органами інваліди для працевлаштування до ЗАТ “Азарія” не
направлялись і не було безпосереднього звернення інвалідів на
підприємство з метою їх працевлаштування.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, підприємства,
установи та організації сплачують штрафні санкції за рахунок
прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх
податків і зборів (обов’язкових платежів).
Апеляційним судом встановлено, що відповідач не мав у 2001 році
прибуток, із якого мали бути здійснені відрахування коштів на
створення робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та
професійної реабілітації.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційний суд
дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для
задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти
докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених цими судами фактичних обставин справи.
Частиною 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом норми матеріального та процесуального права порушено не
було, то підстави для скасування постанови відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.01.2004р. у справі № 13/506 залишити без зміни.