ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 13/268
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.
відповідача: Г.Г.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення господарського суду Івано - Франківської
області від 14 листопада 2003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 11 березня 2004 р.
у справі № 13/268
за позовом державного підприємства Національної
енергетичної компанії "SSS" в особі "QQQ"
до відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 11 265,58 грн. та повернення майна
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в
господарський суд, посилаючись на те, що 10.10.1995 р. між
госпрозрахунковим відособленим підрозділом "YYY" Національного
диспетчерського центру України, правонаступником якого є позивач
та державною акціонерною енергопостачальною компанією "XXX",
правонаступником якої є відповідач, було укладено договір №
26/95-А з додатками № № 1, 2, 3, 4 про передачу відповідачу у
тимчасове платне орендне користування вузла телекомунікаційної
комп'ютерної мережі "Енерго" на базі ПЕОМ, проте з січня 2000 р.
відповідач не сплачує орендну плату та, незважаючи на лист
позивача від 29.01.2003 р. про припинення договору оренди з
вимогою повернути орендоване майно, продовжує ним користуватись, а
тому просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з
01.04.2000 р. по 01.07.2003 р. та зобов'язати відповідача
повернути орендоване майно.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
14.11.2003 р. (суддя П.А. Шкіндер), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 р.
(головуючий - Дух Я.В., судді - Городечна М.І., Бонк Т.Б.) позов
задоволено частково. Зобов'язано ВАТ "XXX" повернути ГІОЦ ДП НЕК
"SSS" вузол телекомунікаційної мережі "Енерго" на базі ПЕОМ,
стягнуто з нього на користь ГІОЦ ДП НЕК "SSS" 11 265,58 грн.
заборгованості і судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить скасувати
постановлені судові рішення та припинити провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -
без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 10.10.1995
р. між госпрозрахунковим відособленим підрозділом "YYY"
Національного диспетчерського центру України, правонаступником
якого є позивач та державною акціонерною енергопостачальною
компанією "XXX", правонаступником якої є відповідач, було укладено
договір № 26/95-А з додатками № № 1, 2, 3, 4 про передачу
відповідачу у тимчасове платне орендне користування вузла
телекомунікаційної комп'ютерної мережі "Енерго" на базі ПЕОМ.
Передача майна - предмету оренди відповідно до вимог ст. 13 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
здійснена на умовах, визначених договором оренди шляхом підписання
сторонами додатку № 1 до договору (а.с.23).
Користування відповідача орендованим майном підтверджується також
банківськими документами, з яких вбачається перерахування ним
орендної плати (а.с.53, 54, 56).
Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що майно,
зазначене в додатку № 1 до договору оренди йому не передавалось.
Згідно п.1.3 договору, укладеного між сторонами, строк його дії
встановлено з 10.10.1995 р. до його розірвання за ініціативою
однієї з сторін, тобто договір укладений на невизначений строк.
Відповідно до ст.259 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у випадку укладення
договору майнового найму без зазначення строку, він вважається
укладеним на невизначений строк і кожна з сторін вправі
відмовитись від договору в будь-який час, попередивши про це про
це в письмовій формі другу сторону за три місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач попередив відповідача
про припинення договору оренди листом від 29.01.03 р. та вимагав
повернути орендоване майно (а.с.11).
Таким чином, на час звернення позивача у липні 2003 р. до
господарського суду договір оренди був припинений.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, п.5 ст.265 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у
випадку припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути
орендодавцю об'єкт оренди, суд обгрунтовано зобов'язав відповідача
повернути позивачу орендоване майно, а доводи касаційної скарги
про відсутність підстав для зобов'язання його повернути позивачу
орендоване майно не грунтуються на законі.
Згідно з ст.18 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. 265 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному
обсязі.
На підставі наявних в справі доказів судом встановлено, що
відповідач з січня 2000 р. не вносив орендну плату у встановлених
договором, з урахуванням змін, зазначених у листі від 03.01.1997
р. № 26/97-А розмірах, а тому суд прийшов до правильного висновку
про стягнення її відповідно до вимог ст.161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в
тому числі і за період, коли договір оренди було припинено, але
відповідач фактично користувався орендованим майном.
Разом з тим, стягуючи оренду плату, починаючи з 01.01.2000 р., суд
порушив вимоги ст.71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо трирічного строку
позовної давності, оскільки згідно п.1.2 договору оренди вона
вноситься поквартально.
Позивач звернувся в господарський суд в жовтні 2003 р., будь-яких
доказів про поважність причин пропуску строк позовної давності
щодо вимог про стягнення орендної плати за 1-2 квартали не надав,
а тому його вимоги про стягнення орендної плати за цей період
відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
задоволенню не
підлягають, в зв'язку з чим рішення господарського суду
Івано-Франківської необхідно змінити, зменшивши суму
заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню до 9864,36
грн.
Підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не
вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківськоі області від 14
листопада 2003 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 11 березня 2004 р. у справі № 13/268
змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з
ВАТ "XXX" м. H-ськ, вул. Ч-ська, 88 на користь державного
підприємства Національної енергетичної компанії "SSS" в особі
"QQQ", м.Київ вул. P-ська, 77, з 11 265,58 грн. до 9864,36 грн. та
держмито з 129,41 грн. до 115,4 грн.
Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати
новий наказ.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І.Дерепа
Л.В. Стратієнко