ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 справа N 37/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ВАТ "ДМЗ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003
у справі № 37/41
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "ДМЗ"
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з
великими платниками податків у м.
Дніпропетровську
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.2003 у справі № 37/41 позов задоволено: податкове
повідомлення-рішення. Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000070840/0/2981 від
06.02.2003 визнано недійсним. Стягнуто з Спеціалізованої ДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на
користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судове
рішення мотивовано тим, що відповідно до п. 4 ст. 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992 № 2343-ХІІ протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення
на підставі виконавчих документів та інших документів за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не
нараховується неустойка (штраф пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 21.08.2003 у справі № 37/41 скасовано з мотивів неправильного
застосування господарським судом ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки заборона на нарахування неустойки
(штрафу, пені) та застосування інших санкцій за невиконання або
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів стосується лише податкових зобов'язань, які
виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та
введення мораторію.
У касаційній скарзі ВАТ "ДМЗ" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2003
у справі № 37/41 та залишити в силі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 21.08.2003, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1; п. 4 ст. 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську проведено документальну перевірку підприємства
позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки № 114 від
04.09.2002, яким встановлено порушення позивачем норм ст. 7, 12
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою ДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Дніпропетровську прийнято
податкове повідомлення-рішення№ 0000070840/0/2981 від 06.02.2003,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
землю у вигляді штрафних санкцій у розмірі 194 830 грн. згідно з
п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.2001
у справі № Б/15/118/01 порушено провадження про банкрутство
відносно підприємства позивача та введено мораторій на задоволення
вимог кредиторів.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
що відповідає п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що вимоги п. 4 ст. 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
розповсюджуються лише на зобов'язання по
сплаті податків і зборів, які виникли до порушення провадження у
справі про банкрутство та введення мораторію.
Однак, зазначені висновки апеляційного господарського суду не є
такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
з огляду на наступне.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено умови та порядок
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового
задоволення вимог кредиторів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до п. 4. ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Аналіз зазначеної норми Закону свідчить про те, що в ній йдеться
про конкретний відрізок часу, протягом якого не застосовуються
штрафні санкції, і цей відрізок часу тільки відповідає терміну дії
мораторію, але ніяким чином не пов'язаний з самим поняттям
"мораторій".
Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє на протязі
провадження у справі про банкрутство з дня порушення провадження у
справі про банкрутство і до припинення провадження у справі про
банкрутство - ст. 12 Закону, то штрафи і пеня, визначені Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, за цей період дії мораторію не
застосовуються.
Господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку, що
вимоги п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
щодо заборони застосування штрафних санкцій
розповсюджується лише на зобов'язання по сплаті податків і зборів,
які виникли до порушення справи про банкрутство, ототожнює поняття
"мораторій", надане ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, з поняттям "термін
дії мораторію".
Крім того, слід зазначити, що позивачу нараховано штрафні санкції
на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, але згідно з преамбулою
даного Закону, цей Закон не регулює питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "ДМЗ" задовольнити.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003 у справі № 37/41.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.2003 у справі № 37/41 залишити в силі.