ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 30/439
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні
приватного підприємства "Супрекс", м. Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.03.2004 р.
зі справи N 30/439 господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства "Супрекс", м. Київ
до ТОВ "Металтрейдінг", м. Київ
про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача - Цигіка І.Ю. (довіреність від 01.03.04 N 2)
від відповідача - Абросімова О.А. (довіреність від 05.01.04
N 2)
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського
суду України від 19.04.2004 р. N 02-14.2/54 розгляд касаційної
скарги зі справи N 30/439 здійснює колегія суддів у складі
головуючого, судді - Добролюбової Т.В., суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В. (доповідач).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 31.03.2004 р., надіслана -
01.04.2004 р.).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2004 р.
розгляд касаційної скарги відкладений до 13.05.2004 р. (ухвала
надіслана сторонам 23.04.04).
В засіданні суду, яке відбулось 13.05.2004 р. представником
позивача не дана згода на оголошення тільки вступної та
резолютивної частини постанови, у зв'язку з чим колегією суддів
оголошена перерва до 20.05.2004 р., про що представники сторін
повідомлені (на зворотній стороні ухвали від 22.04.2004 р.
здійснена відповідна відмітка).
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Супрекс" звернулось до господарського
суду м. Києва з позовом до ТОВ "Металтрейдінг" про визнання права
власності на предмет договору купівлі-продажу від 19.12.2001 р. -
(об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою м. Київ,
вул. Будіндустрії, 8), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що
підприємством виконані умови договору про надання товариству
зворотної строкової фінансової допомоги, остання до 20.01.2002 р.
не повернута, тому з цієї дати набрав чинності додаток N 3 від
19.12.2001 р. (договір купівлі-продажу), який відповідно до
ст. 178 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
"може кваліфікуватися як
забезпечення виконання зобов'язань відповідача щодо повернення
грошових коштів, які були надані йому на умовах фінансової
допомоги".
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2002 р.
(суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволені (т. 1, а.с. 49-52).
За касаційною скаргою ТОВ "Металтрейдінг" вказане рішення
переглянуто в касаційному порядку і постановою Вищого
господарського суду України від 10.07.2003 р. рішення
господарського суду м. Києва скасоване, справа направлена на новий
розгляд до господарського суду м. Києва (т. 1, а.с. 101-104).
При новому розгляді справи рішенням господарського суду
м. Києва 12.09.2003 р. (суддя Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги ПП
"Супрекс" задоволені, за останнім визнано право власності на
об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ,
вул. Будіндустрії, 8, а саме:
- ремонтно-механічні майстерні цех РММ (літера Г) площею
786,2 кв. м, двоповерхові з побутовими приміщеннями (в т.ч.
ТП 1441);
- будівля центрального матеріального складу (літера В) площею
202,4 кв. м, одноповерхова;
- кабельна лінія;
- кабельна лінія ЛЗП-10 КВ;
- позаплощадкові кабелі 10 КВ та 1 КВ;
- високовольтні мережі,
- ТП 3968 (40 кв. м) цеха КПППН 1/літера Б)
- низьковольтні кабельні мережі.
Судове рішення вмотивоване доведеністю позовних вимог та
приписами ст. 161, 162 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
На вказане судове рішення ТОВ "Металтрейдінг" подана
апеляційна скарга, яка постановою Київського апеляційного
господарського суду від 01.03.2004 р.(суддя Коваленко В.М. -
головуючий, судді: Вербицька О.В., Муравйов О.В.) , задоволена,
рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2003 р. скасоване,
в позові ПП "Супрекс" до ТОВ "Металтрейдінг" про визнання права
власності відмовлено (т. 2, а.с. 56-61).
Постанова Київського апеляційного господарського суду
мотивована тим, що згідно зі ст. 224 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
договір купівлі-продажу є окремою цивільно-правовою
угодою з окремими правами та обов'язками, які виконуються
відповідно до умов такого договору незалежно від існування інших
цивільно-правових угод, виконання договору купівлі-продажу не
ставиться у залежність від виконання (невиконання) іншої
цивільно-правової угоди. Стаття 178 Цивільного кодексу містить
вичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань, одним
із яких є застава. Укладений між сторонами договір
купівлі-продажу, виходячи з аналізу положень ст. 178, 181
Цивільного кодексу та змісту за своєю суттю є договором застави,
при укладенні якого не дотримані вимоги щодо нотаріального
посвідчення договору, у зв'язку з чим судом зроблено висновок про
те, що виконання зобов'язань за договором не забезпечені заставою.
Посилання позивача на ст. 61 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
не прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки, як зазначено в
постанові, умови договору купівлі-продажу від 19.12.2001 р. не
підпадають під вимоги цієї статті, якою передбачено, що угода
визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони
поставили виникнення прав і обов'язків у залежність від обставин
щодо якої невідомо станеться вона або ні, тоді як із п. 3 договору
купівлі-продажу вбачається, що перехід права власності на майно
пов'язаний з конкретною датою - 21.01.2002 р. Відсутність належних
доказів щодо перерахування вартості майна за договором
купівлі-продажу та встановлення господарським судом факту того, що
договір від 19.12.2001 р. не є належним доказом підтвердження
наявності права власності підприємства на нерухоме майно (див.
рішення господарського суду м. Києва зі справи N 4/404, яке
набрало законної сили) за висновком суду апеляційної інстанції
свідчить про те, що у позивача відсутні належні підстави та докази
щодо вимог про визнання за ним права власності на спірні об'єкти
нерухомості.
Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою,
ПП "Супрекс" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про її скасування та залишення без змін
судового рішення, посилаючись на те, що апеляційним судом порушені
норми матеріального та процесуального права, які полягають в тому,
що всупереч нормі ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів апеляційної інстанції надала
встановленим у попередніх судових рішеннях фактам нову протирічну
оцінку (справи N 4/404, N 10/151), порушила норму ст. 128
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою встановлено, що право
власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі
речі, якщо інше не передбачено договором, а відповідно до п. 3
додатку N 3 від 19.12.2001 р. право власності у позивача на спірне
майно виникло 21.01.2002 р.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, обговоривши доводи касаційної скарги за участю
представників сторін, присутніх в судовому засіданні, відзначає
наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у
справі 19.12.2001 р. укладено договір про надання
ТОВ "Металтрейдінг" зворотної строкової фінансової допомоги у сумі
100 000 грн., повернення якої мало відбутися у строк до
20.01.2002 р. включно, на умовах, визначених цим договором.
Позивач, відповідно до умов цього договору платіжним
дорученням від 20.12.2001 р. N 14 перерахував відповідачу
100 000 грн. зворотної фінансової допомоги(т. 1, а.с. 9). На
момент укладення сторонами договору, запозичення коштів
регулювалося главою 32 "Позика" Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу за договором позики, одна
сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у
власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку суму грошей або рівну кількість речей того ж
роду і якості. Договір позики вважається укладеним в момент
передачі грошей або речей.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що ПП "Супрекс" приймає
повернення зворотної строкової фінансової допомоги в грошовому
вигляді або у відповідності до додатку N 3, що є невід'ємною
частиною чинного договору. Додаток N 3 від 19.12.2001 р.,
оформлений сторонами як договір купівлі-продажу об'єктів
нерухомого майна, що належить ТОВ "Металтрейдінг" і знаходиться за
адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8 (за переліком). Пунктом 3
договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на
предмет договору у покупця виникає 21.01.2002 р. у відповідності з
п. 3.3 договору про надання зворотної строкової фінансової
допомоги, тобто з моменту ненадходження на р/р покупця
вищезазначеної суми.
Виконання умов цього договору пов'язується з виконанням
зобов'язань за договором від 19.12.2001 року про надання зворотної
строкової фінансової допомоги (т. 1, а.с. 4, 5).
Стаття 178 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає вичерпний
перелік видів забезпечення виконання зобов'язань, якими є
неустойка (штраф, пеня), застава та поручительство. Забезпечення
виконання зобов'язання шляхом укладення договору купівлі-продажу
законодавством не передбачено. Згідно зі ст. 224 Цивільного
кодексу договір купівлі-продажу є окремим видом зобов'язань,
самостійною цивільно-правовою угодою, який не може бути додатком
до договору про надання зворотної фінансової допомоги.
Крім того, у договорі "купівлі-продажу", всупереч приписам
ст. 224 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, не зазначено, яка сторона
є продавцем, яка - покупцем та не визначені їх зобов'язання за
договором.
Даний договір не можна вважати договором купівлі-продажу,
оскільки оплата проданого за цим договором майна не відбулася.
Правовий режим власності в Україні регулюється Законом
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, зокрема, перехід права
власності відбувається на основі цивільно-правових угод, а саме
договорів купівлі-продажу, оформлених у відповідності з нормами
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В даному випадку договір "купівлі-продажу", (оформлений як
додаток до іншого договору), не може бути правовстановлюючим
документом, який би засвідчував набуття права власності на майно
оскільки, по-перше договір купівлі-продажу не виконаний (юридичні
дії за цим договором не здійснені), а договір про надання
зворотної фінансової допомоги таким документом не є, по-друге
договір має назву "купівлі-продажу", проте за змістом відповідає
ознакам іншого цивільно-правового договору, а саме - застави.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про заставу" від
02.10.1992 р. N 2654-XII ( 2654-12 ) (2654-12)
заставою може бути
забезпечена дійсна вимога, що не суперечить законодавству України,
зокрема така, що випливає з договору позики. Застава має похідний
характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,
договір повинен бути нотаріально посвідчений на підставі
відповідних правоустановчих документів.
Як встановлено апеляційним господарським судом ця вимога
закону сторонами у справі не дотримана, у зв'язку з чим
апеляційним судом правомірно зроблений висновок щодо відсутності
забезпечення виконання зобов'язань таким видом як застава.
Твердження скаржника про порушення судом ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої преюдиціальні факти не доводяться повторно при розгляді
справи колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на те, що у
справі N 10/151 такі факти не встановлювалися, а була надана
оцінка висновкам господарського суду щодо визначення правової
природи договору купівлі-продажу від 19.12.2001 р.
Отже, судова колегія приходить до висновку про повноту
дослідження апеляційною інстанцією всіх обставин справи та вірне
застосування до них норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.03.2004 р. зі справи N 30/439 залишити без змін, а касаційну
скаргу приватного підприємства "Супрекс" - без задоволення.