Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: -
головуючого судді, суддів; розглянув касаційну скаргу ЗАТ "XXX" на
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.11.2003 р. та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2004
р. у справі № Х7 за позовом ЗАТ "YYY" до ЗАТ "XXX" про визнання
недійсним договору оренди, за участю представників позивача -
присутні, відповідача - присутній.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.11.2003
р.-ХХ.11.2003 р. позов ЗАТ "YYY" задоволено та визнаний недійсним
на майбутнє укладений між сторонами договір оренди № Х8 від
ХХ.05.2001 р. (з наступними змінами та доповненнями); стягнено з
ЗАТ "XXX" на користь позивача 203 грн. судових витрат.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2004 р. рішення господарського суду першої інстанції від
ХХ.11.2003 р.-ХХ.11.2003 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.11.2003 р. та постанову
Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2004 р.,
посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм
законодавства, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані
судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У жовтні 2001 р. ЗАТ "YYY" звернулося до господарського суду з
позовом та уточненням до нього від ХХ.09.2003 р. про визнання
недійсним укладеного між сторонами договору оренди № Х8 від
ХХ.05.2001 р.
Позовні вимоги мають посилання на ряд підстав визнання укладеного
сторонами договору оренди від ХХ.05.2001 р. недійсним відповідно
до вимог ст.ст. 48, 50, 57 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Місцевий,
апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані сторонами
докази, належно їх оцінили та дійшли обґрунтованих висновків про
задоволення позову на підставі приписів лише ст. 48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
. Відсутність в договорі обов'язку отримання дозволу
органів державного пожежного нагляду на оренду пожежонебезпечних
об'єктів суперечить вимогам ст.10 Закону України "Про пожежну
безпеку" ( 3745-12 ) (3745-12)
, "Правилам пожежної безпеки в Україні"
( z0219-95 ) (z0219-95)
від 22.06.1995 р. № 400. В пункті 1 ст. 10 Закону
України "Про оренду державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
зазначено, що передбачення в договорі обов'язків щодо забезпечення
пожежної безпеки орендованого майна є істотною умовою договору
оренди. З урахуванням змісту оспорюваного договору оренди при
вирішенні спору суди підставно застосували норми Закону України
"Про оренду державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Застережень не застосовувати цей закон договір не містить. Тому
відсутність у договорі істотної умови про одержання дозволу
відповідного органу на оренду приміщень свідчив про його
невідповідність наведеним нормам закону та підзаконного акту.
Більш того, передача майна позивача в оренду відбулась згідно
актів від ХХ.06.2001 р. та ХХ.08.2001 р. в період дії рішення
загальних зборів акціонерів ЗАТ "YYY" від ХХ.05.2001 р. про
запровадження мораторію на рух активів товариства, тобто
будь-якого виду відчуження майна чи передачі іншій особі майна в
користування. В даному випадку дії посадових осіб товариства при
передачі майна здійснювались всупереч рішення загальних зборів,
які згідно ст. 41 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, статуту ЗАТ "YYY" є вищим органом акціонерного
товариства, та з порушенням вказаного закону. Місцевий суд у
вирішенні спору не в повній мірі врахував доводи позивача, тому
помилково не застосував норми Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, положення статуту ЗАТ "YYY". Необхідність
застосування цих норм випливає зі змісту актів передачі майна ЗАТ
"YYY", які є додатками до спірного договору оренди, тобто такою
його частиною, яка визначає конкретні об'єкти та їх вартість саме
договору оренди.
Отже, складанням актів прийому-передачі майна від ХХ.06.2001 р. та
ХХ.08.2001 р. сторони узгодили об'єкт оренди, який згідно Закону
України "Про оренду державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
є
істотною умовою договору оренди. Саме з дати узгодження об'єкту
оренди укладений сторонами договір оренди набув статусу юридично
значимого факту. Враховуючи викладене, до правовідносин сторін
щодо укладеного договору оренди слід застосовувати наведений закон
про істотні його умови і, як наслідок, визнати фактичне укладення
договору також в період дії заборони на рух активів, введеної
рішенням загальних зборів ЗАТ "YYY" від ХХ.05.2001 р.
Наведені висновки стосуються наступної істотної умови - визначення
вартості орендованого майна. Договір від ХХ.05.2001 р. не містить
умови про вартість майна і лише в актах прийому-передачі майна від
ХХ.06.2001 р. та ХХ.08.2001 р. визначена його вартість, тому
договір є чинним з вказаного періоду, в який діяла заборона на рух
активів позивача.
З урахуванням викладеного, укладений сторонами договір оренди від
ХХ.05.2001 р. не відповідає вимогам законодавства, тому
обґрунтовано визнаний судом недійсним.
Доводи касаційної скарги про відповідність спірного договору
законодавству були предметом дослідження судів першої та другої
інстанції і підставно визнані помилковими.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення касаційною
інстанцією питань про надання переваги доказів відповідача над
іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного
судів оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, ухвалені у справі судові рішення відповідають матеріалам
справи, законодавству, тому підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст.ст. 11-19 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.11.2003 р. та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2004
р. у справі № Х7 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "XXX" -
без задоволення.