ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 279/9-333
(ухвалою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Пфаннер - Бар"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003
у справі N 279/9-333
господарського суду Вінницької області
за позовом Барської МДПІ
до Спільного українсько - австрійського підприємства з
іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства
"Пфаннер - Бар", Приватного підприємця Покотилюка М.В.
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мельник А.П.
від відповідача 1: Каніковський О.О., Яровий А.С.
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від
16.09.2002 у справі N 279/9-333 (суддя Балтак О.О.), залишеним без
змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 (судді Веденяпін О.А., Ляхевич А.А., Пасічник С.С.)
позов задоволено: визнано недійсним договір заготівлі
сільськогосподарської сировини від 01.09.2000, укладений між
Спільним українсько - австрійським підприємством з іноземною
інвестицією у формі закритого акціонерного товариства
"Пфаннер - Бар" та Приватним підприємцем Покотилюком М.В. Крім
того, стягнуто з Спільного українсько - австрійського підприємства
з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства
"Пфаннер - Бар" на користь державного бюджету 42, 50 грн.
державного мита, а на користь ДП "Судовий інформаційний центр" -
59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового
процесу; з Приватного підприємця Покотилюка М.В. стягнуто на
користь державного бюджету 42, 50 грн. державного мита, і на
користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 59 грн. витрат на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Спільне українсько - австрійське
підприємство з іноземною інвестицією у формі закритого
акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" просить скасувати
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.10.2003, рішення господарського суду Вінницької області від
16.09.2002 у справі N 279/9-333, постановити нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції ст. 49
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та порушення ст. 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач - 2 не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та
відповідача - 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши
на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що між Спільним українсько - австрійським
підприємством з іноземною інвестицією у формі закритого
акціонерного товариства "Пфаннер - Бар" (замовник) та Приватним
підприємцем Покотилюком М.В. (виконавець) укладено договір від
01.09.2000 про заготівлю сільськогосподарської сировини,
відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язувався заготовити для
потреб замовника - ЗАТ "Пфаннер - Бар" яблука свіжі, що
відповідають по якості діючим в Україні стандартам в кількості
1000 тон по цінах, встановлених замовником на день закупки
(закупівельна ціна включає вартість яблук та податок на додану
вартість за ставкою 20%).
21.12.2000 Барською МДПІ проведено тематичну документальну
перевірку відповідача - 1 щодо правильності нарахування та
своєчасності перерахування податку на додану вартість, якою
встановлено, що відповідачем - 1 у податкових деклараціях N 4510
від 20.10.2000, N 49853 від 20.11.2000, N 5088 від 20.12.2000
заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість
у розмірі 107486,05 грн. по операціях закупівлі
сільськогосподарської сировини у підприємця Покотилюка М.В. згідно
з оспорюваним договором.
У зв'язку з проведенням перевірки відповідача - 1 позивачем
було направлено запит до Кам'єнець - Подільської ОДПІ по місцю
реєстрації підприємця Покотилюка М.В.
На виконання запиту Барської ОДПІ Кам'єнець - Подільською
ОДПІ було проведено позапланову тематично - документальну
перевірку відповідача - 2 щодо правильності та своєчасності
перерахування податку на додану вартість, за результатами якої
встановлено, що відповідач - 2 в порушення норм п. 7.3 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у податкових деклараціях за серпень,
вересень 2000 р. не відобразив операції з реалізації яблук за
оспорюваним договором, а податкові декларації за жовтень, листопад
2000 р. не подавав взагалі, внаслідок чого приховав свої доходи
від оподаткування і не сплатив до державного бюджету 107486,05
грн. податку на додану вартість, у зв'язку з чим відносно нього
було порушено кримінальну справу за ст.ст. 212 ч. 2, 358 ч. 1
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Барська МДПІ звернулася з позовом про визнання вказаної угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
як укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства (оскільки підприємець Покотилюк М.В. при
укладанні угоди мав мету не сплачувати податки з отриманих сум за
реалізацію яблук).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо укладання
відповідачем - 2 угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, з огляду на наступне.
При вирішенні спору про визнання угоди недійсною суду
необхідно з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними, і настання певних юридичних наслідків
(в т.ч. встановити в чому конкретно полягала мета, завідомо
суперечна інтересам держави, і хто з учасників угоди мав умисел на
досягнення цієї мети).
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
господарської діяльності товари (роботи, послуги), оскільки такі
дії суперечать ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою
встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку
і розмірах, встановлених Законом.
Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України
взято до уваги і те, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.78 (з наступними змінами)
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
угода, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави і
суспільства, визнається недійсною, і до таких угод належать угоди,
спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів
від оподаткування.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що при
укладанні угоди із ЗАТ "Пфаннер - Бар" підприємець Покотилюк М.В.
мав мету не сплачувати податки з отриманих сум за реалізацію
товару за спірним договором, що підтверджено і вироком Кам'янець -
Подільського районного суду від 12.03.2003, яким Покотилюка М.В.
визнано винним по ст. 212 ч. 2 (ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов'язкових платежів) та по ст. 358 ч. 1
(підроблення документів) Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
(вирок Кам'янець-Подільського районного суду знаходиться в
матеріалах справи - а.с. 128-131).
З огляду на викладене, посилання відповідача - 1 на
недоведеність господарським судом мети на ухилення від сплати
податків є безпідставними.
За таких обставин постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003 у справі N 279/9-333 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Пфаннер - Бар" залишити без
задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 02.10.2003 у справі N 279/9-333 - без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
С.Бакуліна