ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 справа N 279/9-333
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ТОВ "ПФ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003
у справі № 279/9-333
господарського суду Вінницької області
за позовом Барської МДПІ
до Спільного українсько-австрійського
підприємства з іноземною
інвестицією у формі закритого
акціонерного товариства "ПФ",
Приватного підприємця П-ка М.В.
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутній
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.09.2002 у
справі № 279/9-333, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 позов задоволено:
визнано недійсним договір заготівлі сільськогосподарської сировини
від 01.09.2000, укладений між Спільним українсько-австрійським
підприємством з іноземною інвестицією у формі закритого
акціонерного товариства "ПФ" та Приватним підприємцем П-ком М.В.
Крім того, стягнуто з Спільного українсько - австрійського
підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого
акціонерного товариства "ПФ" на користь державного бюджету 42, 50
грн. державного мита, а на користь ДП "СІЦ" - 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з Приватного
підприємця П-ка М.В. стягнуто на користь державного бюджету 42, 50
грн. державного мита, і на користь ДП "СІЦ" - 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Спільне українсько-австрійське підприємство з
іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства
"ПФ" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003, рішення господарського суду
Вінницької області від 16.09.2002 у справі № 279/9-333,
постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та порушення ст. 104 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземною
інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "ПФ"
(замовник) та Приватним підприємцем П-ком М.В. (виконавець)
укладено договір від 01.09.2000 про заготівлю
сільськогосподарської сировини, відповідно до п. 1 якого
виконавець зобов'язувався заготовити для потреб замовника - ЗАТ
"ПФ" яблука свіжі, що відповідають по якості діючим в Україні
стандартам в кількості 1 000 тон по цінах, встановлених замовником
на день закупки (закупівельна ціна включає вартість яблук та
податок на додану вартість за ставкою 20 %).
21.12.2000 Барською МДПІ проведено тематичну документальну
перевірку відповідача-1 щодо правильності нарахування та
своєчасності перерахування податку на додану вартість, якою
встановлено, що відповідачем-1 у податкових деклараціях № 4510 від
20.10.2000, № 49853 від 20.11.2000, № 5088 від 20.12.2000 заявлено
до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 107
486, 05 грн. по операціях закупівлі сільськогосподарської сировини
у підприємця П-ка М.В. згідно з оспорюваним договором.
У зв'язку з проведенням перевірки відповідача-1 позивачем було
направлено запит до Кам'єнець-Подільської ОДПІ по місцю реєстрації
підприємця П-ка М.В.
На виконання запиту Барської ОДПІ Кам'єнець-Подільською ОДПІ було
проведено позапланову тематично - документальну перевірку
відповідача-2 щодо правильності та своєчасності перерахування
податку на додану вартість, за результатами якої встановлено, що
відповідач-2 в порушення норм п. 7.і ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР у податкових деклараціях за серпень, вересень 2000 р.
не відобразив операції з реалізації яблук за оспорюваним
договором, а податкові декларації за жовтень, листопад 2000 р. не
подавав взагалі, внаслідок чого приховав свої доходи від
оподаткування і не сплатив до державного бюджету 107 486, 05 грн.
податку на додану вартість, у зв'язку з чим відносно нього було
порушено кримінальну справу за ст.ст. 212 ч. 2, 358 ч. 1
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Барська МДПІ звернулася з позовом про визнання вказаної угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
як укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства (оскільки підприємець П-к М.В. при укладанні угоди мав
мету не сплачувати податки з отриманих сум за реалізацію яблук).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо укладання
відповідачем-2 угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, з огляду на наступне.
При вирішенні спору про визнання угоди недійсною суду необхідно
з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання
угод недійсними, і настання певних юридичних наслідків (в т.ч.
встановити в чому конкретно полягала мета, завідомо суперечна
інтересам держави, і хто з учасників угоди мав умисел на
досягнення цієї мети).
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не
сплачувати податки з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
господарської діяльності товари , оскільки такі
дії суперечать ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою
встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку
і розмірах, встановлених Законом.
Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України
взято до уваги і те, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду
України № 3 від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" угода, яка
укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства,
визнається недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані
на приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що при
укладані угоди із ЗАТ "ПФ" підприємець П-к М .В. мав мету не
сплачувати податки з отриманих сум за реалізацію товару за спірним
договором, що підтверджено і вироком Кам'янець-Подільського
районного суду від 12.03.2003, яким П-ка М.В. визнано винним по
ст. 212 ч. 2 (ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов'язкових платежів) та по ст. 358 ч. 1 (підроблення документів)
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
(вирок
Кам'янець-Подільського районного суду знаходиться в матеріалах
справи - а.с. 128-131).
З огляду на викладене, посилання відповідача-1 на недоведеність
господарським судом мети на ухилення від сплати податків є
безпідставними.
За таких обставин постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003 у справі № 279/9-333 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "ПФ" залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у
справі № 279/9-333 - без змін.