ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 справа N 37/109пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Артемівської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 09.10.2003
у справі № 37/109пд
господарського суду Донецької області
за позовом Артемівської ОДПІ
до ЗАТ "ПК",
ПП "ІК"
про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2003 у
справі № 37/109пд, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 09.10.2003 у задоволенні
позову про визнання договору № 117 від 19.06.2001 недійсним на
підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, стягнення з
відповідача-1 в доход держави 30 276 грн. вартості виконаних
субпідрядних робіт відмовлено з мотивів недоведення позивачем
факту укладання відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства (в т.ч. наявності умислу на
ухилення від оподаткування).
У касаційній скарзі Артемівська ОДПІ просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2003,
рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2003 у
справі № 37/109пд та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення господарським
судом апеляційної інстанції норм ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки висновки господарським судом було зроблено
без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи.
Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь своїх
представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між
ЗАТ "ПК" (замовник) та ПП "ІК" (виконавець) укладено договір про
виконання субпідрядних робіт № 117 від 19.06.2001, який
відповідачами виконано (про що свідчать акт виконаних робіт за
серпень 2001 р., платіжне доручення № 686 від 04.09.2001 про
перерахування на розрахунковий рахунок ПП "ІК" 30 276 грн. в
оплату за виконані роботи).
Артемівська ОДПІ звернулася з позовом про визнання вказаної угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і стягнення з відповідача-1 в доход держави вартості виконаних
субпідрядних робіт в сумі 30 276 грн., оскільки ПП "ІК" не
знаходиться за юридичною адресою, податкову звітність не подає,
зареєстровано за винагороду на підставну особу, яка не мала наміру
здійснювати підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим, рішенням
Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.12.2001 у справі
№ 2-3894/01 установчі документи вказаного підприємства визнано
недійсними.
Відмовляючи у позові про визнання угоди недійсною на підставі ст.
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, господарські суди першої
та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено
наявності у відповідача-2 умислу на ухилення від оподаткування,
оскільки по - перше, останній на момент укладання спірного
договору ще не набув цивільної правоздатності (т.я. був
зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності вже після
укладання договору); по - друге, позивачем порушень податкового
законодавства не було встановлено.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному
застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними, і настання певних юридичних наслідків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує
можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не сплачувати податки
з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам господарської
діяльності товари (роботи, послуги), оскільки такі дії суперечать
ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України
взято до уваги, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3
від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода, яка укладена
з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається
недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак, господарським судами попередніх інстанцій не було надано
належної оцінки доводам позивача щодо реєстрації ПП "ІК" за
винагороду на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати і не
здійснювала підприємницьку діяльність, ніяких угод не укладала і
не підписувала; рішенням Ворошиловського районного суду м.
Донецька від 20.12.2001 у справі № 2-3894/01 установчі документи
підприємства було визнано недійсними.
Пославшись на відсутність у відповідача-2 на день укладання угоди
цивільної правоздатності (оскільки останнє було зареєстровано
виконкомом Ворошиловської районної ради м. Донецька після
укладання спірного договору), господарські суди не надали будь-
якої оцінки доводам відповідача-1 (викладеним в письмових
поясненнях - а.с. 46) щодо допущеної помилки в тексті договору
(неправильного зазначення дати укладання договору), про що
свідчать зазначені в тексті договору реквізити ПП "ІК" (номер
розрахункового рахунку, ідентифікаційний код суб'єкта
підприємницької діяльності), які не могли бути відомі сторонам до
державної реєстрації відповідача-2.
Крім того, слід зазначити, що пославшись в обгрунтування рішення
на відсутність доказів порушення відповідачем податкового
законодавства, господарський суд залишив поза увагою доводи
позивача щодо відсутності відповідача-2 за юридичною адресою,
неподання звітності до органів ДПІ і нездійснення ним
фінансово-господарської діяльності (довідка ДПІ у Ворошиловському
районі м. Донецька від 02.10.2002 - а.с. 22), що стало однією з
підстав для визнання установчих документів підприємства
недійсними.
Відповідно господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
не дано і належної правової оцінки доводам позивача щодо наявності
умислу і мети учасників господарської угоди, не досліджено в
повному обсязі і не наведено доказів, якими доводи позивача
спростовуються.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановлені судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Артемівської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 09.10.2003 та рішення господарського суду Донецької області
від 11.07.2003 у справі № 37/109пд, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.