ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 02-03/3000/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: не з'явився
3-іх осіб Б.Б.Б.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу дочірньої компанії "XXX" НАК "SSS"
на ухвалу господарського суду Київської області від
03 листопада 2003 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
20 січня 2004 р.
у справі № 02-03/3000/9
за позовом дочірньої компанії "XXX" НАК "SSS"
до відділу державної виконавчої служби H-ського
районного управління юстиції Київської області
3-і особи національна акціонерна компанія "SSS"
державне підприємство "YYY"
про визнання недійсними постанов державного виконавця
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2003 р. позивач звернувся в господарський суд
Київської області з позовом про визнання недійсними постанов
державного виконавця ВДВС H-ського від 17.10.2003 р. за № 1129/3А
про накладення арешту на рахунки позивач в банківських установах,
посилаючись на те, що за судовими рішеннями, на виконання яких
були винесені оскаржувані постанови, відповідачем (боржником) є
НАК "SSS" - самостійна юридична особа, за зобов'язаннями якої
позивач не несе відповідальності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2003 р.
(суддя Грейц К.В.), залишеною без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 20.01.2004 р. (головуючий -
Коваленко В.М., судді - Муравйов О.В., Вербицька О.В.) на підставі
п.1 ст.62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у прийнятті позовної заяви
відмовлено у зв'язку з тим, що постанови державного виконавця,
винесені на виконання рішень і ухвал господарського суду не є
актами ненормативного характеру в розумінні п.1 ч.1 ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
просить постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.01.2004 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, 3-ї особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, державним
виконавцем ВДВС H-ського районного управління юстиції 17.10.2003
р. було винесено постанови № 1129/3А про накладення арешту на
рахунки позивача в банківських установах.
Позивач, посилаючись на те, що він не є ні стороною, ні учасником
виконавчого провадження, в межах якого виносились вказані
постанови, а тому відповідно до вимог Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та ст. 121-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не може їх оскаржити, проте вони зачіпають його права
і обов'язки, вважав, що вони повинні бути визнані недійсними за
його позовом, як акти державного органу, постановлені з порушенням
чинного законодавства.
Відмовляючи в прийнятті позовної заяви, суд правильно виходив з
того, що постанови державного виконавця про накладення арешту на
банківські рахунки позивача, винесені під час виконавчого
провадження не можуть бути визнані недійсними на підставі п.1 ч.1
ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як акт державного чи іншого
органу, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки
спірні відносини сторін виникли у процесі виконання рішень і ухвал
господарського суду, то до них необхідно застосовувати Закон
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, зокрема норму
ст.59 ( 606-14 ) (606-14)
, яка встановлює порядок захисту прав осіб, на
майно яких накладено арешт, про що також зазначено в п.16
постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14
"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або
бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби
та звернень учасників виконавчого провадження ( v0014700-03 ) (v0014700-03)
,
згідно якого вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику
майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення
ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
),
ст.12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) позову до боржника та особи, в інтересах
якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і
звільнення його з-під арешту.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у
справі ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських
судів не вбачається, оскільки доводи касаційної скарги не
грунтуються на вимогах закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "XXX" НАК "SSS" залишити без
задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 03
листопада 2003 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20 січня 2004 р. у справі за №
02-03/3000/9 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко