ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 12/230
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне
на постанову від 01.12.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 12/230 господарського суду Рівненської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"САЄ ЛТД"
до ДПІ у м. Рівне
про визнання частково недійсними податкових
повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача Герасимчука О.П.
від відповідача Пайчук В.О., Матєш О.В., Медведєвої О.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
16.09.2003 року (суддя В.М. Шарапа), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2003 р.
(судді С.М. Бойко, В.Л. Кузь, Л.Л. Давид), позов задоволено:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної
податкової інспекції в м. Рівне N 0004682341/0/23127 від
27.06.2003 в частині донарахування податку на додану вартість у
сумі 24101 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі
12050,5 грн. та N 0004682341/0/23127 від 27 червня 2003 року в
частині донарахування податку на прибуток у сумі 36150 грн. та
застосування штрафних санкцій у сумі 18415 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що з врахуванням даних
первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують
витрати позивача по господарських операціях з ТОВ "Агротрейд" в II
кварталі 2001 року в сумі 120508,39 грн. і правомірність
віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану
вартість у сумі 24101,61 грн. на підставі податкових накладних,
виданих ТОВ "Агротрейд", позивач не допустив порушень податкового
законодавства.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме:
пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пунктів 4.1,
4.5 ст. 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4,
підпункту 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та на порушення ст.ст. 38, 101, 102,
пунктів 7,8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали
касаційну скаргу, та заперечення представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.04.2001 року
позивач уклав з ТОВ "Агротрейд" договір N 15, за яким останній
взяв на себе зобов'язання по електротехнічному переоснащенню крану
козлового ККС-12,5-33. Виконані роботи за цим договором сторонами
оформлені актами виконаних робіт на загальну суму 99 500 грн., в
тому числі ПДВ в сумі 16583,33 грн.
На вказані суми вартості виконаних робіт та ПДВ ТОВ
"Агротрейд" виписало позивачу податкові накладні N 0427/5 від
27.04.2001 р. та N 0515/2 від 15.05.2001 р.
Зазначений договір позивачем було укладено на виконання
зобов'язань за договором N 17 від 20.04.2001 р. з ПП "Агрос", факт
виконання яких, а саме: виконання робіт по електротехнічному
переоснащенню крана козлового ККС-12,5-32- був підтверджений актом
від 26.06.2001 р., підписаним позивачем і ПП "Агрос".
Згідно накладної N 38 від 27.06.2001 р. вказаний кран в
технічно справному стані ПП "Агрос" був переданий Катеринівській
виправній колонії - 46, що підтверджується наявними у матеріалах
справи копіях листа цієї колонії від 24.06.2003 р. N 10/2-1966.
02.04.2001 року між ПП "Агрос" і Катеринівською ВК-46 був
укладений договір, згідно якого ПП "Агрос" орендувало у
Катеринівської ВК-46 виробничі площі в розмірі 500 м.кв. і за
умовами якого взяло на себе зобов'язання по проведенню ремонтних
робіт в цих приміщеннях. З цією метою ПП "Агрос" 21.05.2001 р.
уклало з позивачем як з генеральним підрядчиком, договір підряду
на виконання зазначених ремонтних робіт із залученням
субпідрядників ТОВ "Агротрейд", ПП "Градос", ТОВ "Фріз",
ТОВ "Софія-Гранд", ТОВ "Ексімтек", ЗАТ "Союз-99".
Правовідносини субпідряду між позивачем і ТОВ "Агротрейд"
виникли на підставі контракту N 31/05-01 від 31.05.2001 р., на
виконання зобов'язань за яким ТОВ "Агротрейд" відповідно до актів
прийомки виконаних робіт форми 2 та довідок про вартість виконаних
підрядних робіт та витрат за червень 2001 року виконало ремонтні
роботи вартістю 45110,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі
7518,33 грн.
На вказані суми ТОВ "Агротрейд" виписало позивачу податкові
накладні N 0627/9 від 27.06.2001 р. та N 0629/4 і N 0629/5 від
29.06.2001 р.
Розрахунок за договором субпідряду був здійснений у формі
бартеру.
Зазначені факти здійснення позивачем господарських операцій з
придбання робіт у ТОВ "Агротрейд" встановлені господарським судом
на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає
правилу ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При цьому суд правильно керувався Законом України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
, згідно пункту 1 ст. 9 якого підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Пунктом 2 ст. 3 цього Закону передбачено, що на даних
бухгалтерського обліку ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Встановивши, що податкова звітність позивача відповідає даним
його бухгалтерського обліку щодо господарських операцій з
придбання ремонтних робіт у ТОВ "Агротрейд", господарський суд при
оцінці доказів у справі правильно виходив з того, що невідтворення
цих операцій у обліку цього товариства при наявності інших
доказів, які є у справі і які підтверджують факт придбання робіт,
саме по собі не спростовує зазначеного факту.
Згідно пункту п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових витрат включаються
суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів , вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За визначенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою
виникнення права платника податку на податковий кредит є дата
здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На підставі встановлених обставин справи щодо придбання
позивачем у ТОВ "Агротрейд" вищезазначених ремонтних робіт
висновок господарського суду про правомірне включення позивачем до
валових витрат - витрат у розмірі вартості цих робіт та до
податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) позивачем у
зв'язку з таким придбанням, відповідає правильному застосуванню
наведених норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права зводяться по суті до
оспорювання оцінки доказів судом та встановлених у справі
обставин.
Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлення обставин чи висновок про доведеність
обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішення питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирання нових доказів або додаткова перевірка доказів
знаходяться поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
Відповідність висновків суду апеляційної інстанції
встановленим обставинам справи та чинному законодавству спростовує
доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного
застосування в постанові норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 р. - без змін.