Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N А-12/233
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
присутній
позивача присутній
відповідача
розглянувши у відкритому Калуської об'єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції Iвано-
касаційну скаргу Франківської області
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 01.12.2003р.
у справі № А-12/233
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"КАТ" м. Калуш
до Калуської об'єднаної державної
податкової інспекції Івано-
Франківської області
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
№ 305-24/0-03117062-1059
від 06.02.2003р.
Відкрите акціонерне товариство "КАТ" м. Калуш звернулося до
господарського суду Івано-Франківської області з позовом до
Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Калуш) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 305-
24/0-03117062-1059 від 06.02.2003р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначеним податковим
повідомленням-рішенням про застосування та стягнення фінансової
санкції на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до
позивача неправомірно застосовано фінансові санкції в розмірі
139132, 98 грн. Так, при визначенні розміру штрафу відповідачем
було взято до уваги повідомлення № 240/2335 про податкову
заборгованість на суму 139132,98 грн., надіслане позивачу
19.04.1999р. відповідно до статті 2 Указу Президента України
№ 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. При цьому відповідачем не було враховано те, що своїм
рішенням № 536 від 30.05.2001р. ДПІ відповідно до п.18.1 ст. 18
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
списала дану податкову заборгованість, чим відповідно
до ст. 7 Указу Президента України № 167/98 припинила податкову
заставу. Крім того, позивач був позбавлений можливості узгодження
відчуження своїх активів, оскільки не було призначено податкового
керуючого відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25
вересня 2003 року позов задоволено. Рішення Калуської ОДПІ
№ 305-24/0-03117062-1059 від 06 лютого 2003 року визнано
недійсним. Стягнуто з Калуської об'єднаної державної податкової
інспекції (м. Калуш) на користь Відкритого акціонерного товариства
"КАТ" витрати по оплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн. Рішення суду вмотивоване тим, що податкові вимоги видані
позивачу безпідставно, оскільки ще не настав строк (термін) сплати
узгодженого податкового зобов'язання, а надіслання податкових
вимог здійснюється за окремими податковими платежами. Щодо
застосування штрафних санкцій відповідно до п.17.1.8 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то
воно можливе у разі коли платник податків відчужує активи, які
перебувають у податковій заставі.
Львівський апеляційний господарський суд у складі постановою від
01 грудня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Івано-Франківської області без змін, а апеляційну скаргу Калуської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих
самих підстав
Калуська об'єднана державна податкова інспекція просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення та постанову у справі,
посилаючись на порушення господарським судом першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому
скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач не надавав
до податкового органу жодного запиту щодо надання дозволу на
реалізацію основних засобів, що активи платника податків не
звільнялися з податкової застави, а для розрахунку штрафних
санкцій використовувалася сума податкової заборгованості,
зазначена в повідомленні про податкову заставу майна. В судовому
засіданні скаржник уточнив свої вимоги та просив скасувати рішення
та постанову у справі, а справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду ІваноФранківської області.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не надавався.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга скаржника підлягає задоволенню.
Ухвалюючи судові рішення у даній справі суди першої та апеляційної
інстанції встановили, що 06.02.2003 року Калуською об'єднаною
державною податковою інспекцією було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 305-24/0-03117062-1059, яким застосовано до
платника податків санкції передбачені підпунктом 17.1.8 пункту
17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Вказане повідомлення-рішення було прийняте
на підставі акта перевірки № 94/23-1/23-030/1-03117062 від
03.02.2003 року в якому податкова інспекція зазначила, що
відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 04.03.1998 року
Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією було
надіслано товариству "КАТ" повідомлення про податкову заставу
майна за № 240/2335 від 19.04.1999 року на суму 139132,98 грн. На
підставі статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
були прийняті та надіслані перша та
друга податкова вимоги від 24.10.2001 року на суму 2,6 тис. грн.
та від 29.11.2001 року на суму 12,3 тис. грн.
Розглядаючи зазначений спір, попередні судові інстанції виходили з
того, що рішенням від 30.05.2001 року № 536 з позивача був
списаний податковий борг у сумі 204138 грн. 95 коп., а рішенням
від 18.06.2001 року № 692 податковий борг у сумі 72004 грн. 30
коп. був розстрочений у зв'язку з чим суди дійшли висновку про
відсутності у позивача податкової застави. Проте такий висновок є
передчасним, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди не
з'ясували та не встановили всі обставини справи, що мають значення
для її правильного вирішення. Зокрема, ні місцевий, ні апеляційний
суди не з'ясовували час відчуження позивачем спірного майна, та
повною мірою не встановили наявність чи відсутність податкової
застави, оскільки судами не було враховано, що розстрочення
податкового боргу не свідчить про його відсутність у позивача, а
відтак, і про відсутність податкової застави.
З огляду на зазначене судові рішення ухвалені у цій справі є
такими, що прийняті за неповно встановленими обставинами справи, а
тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
25.09.2003 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суд від 01.12.2003 у справі № А-12/233 скасувати,
справу скерувати на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області. Касаційну скаргу Калуської об'єднаної
державної податкової інспекції задовольнити.