Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 07/2634
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Приватного малого підприємства "Д"
касаційну скаргу
на постанову від 18.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 07/2634
господарського суду Черкаської області
за позовом Приватного малого підприємства "Д"
до Державної податкової інспекції у м.
Черкаси
Відділення Державного казначейства в
м. Черкаси
Управління Державного казначейства в
Черкаській області
про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі
194714,18 грн.
В засіданні суду оголошувалась перерва з 13.05 по 20.05.04 р.
Приватне мале підприємство "Д" звернулося до господарського суду
Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у
м. Черкаси, до відділення Державного казначейства у м. Черкаси та
до управління Державного казначейства в Черкаській області про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в
сумі 194714,18 грн., у тому числі 103199 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість та 91515,18 грн.
процентів, нарахованих на суму цієї бюджетної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в установлений
чинним законодавством строк не відшкодовано суми ПДВ, заявленої
позивачем до відшкодування за податковою декларацією з ПДВ за
травень 2000р.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 15 вересня 2003
року у задоволенні позову відмовив. Рішення суду вмотивоване тим,
що право на відшкодування 103371 грн. ПДВ за податковою
декларацією з цього податку за травень 2000р. у позивача виникло
01.07.2000р. і строк давності, стосовно стягуваної суми бюджетної
заборгованості, закінчився відповідно 01.07.2003р., тобто до
02.07.2003р. - дня подання позивачем позову.
Київський апеляційний господарський суд у складі постановою від 18
листопада 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Черкаської області без змін, а апеляційну скаргу Приватного
підприємства "Д" - без задоволення, з тих самих підстав
Приватне мале підприємство "Д" просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення та постанову у справі, посилаючись на
порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права. При цьому скаржник
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що право платника податку на
отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
виникло не 01.07.2000р., а 05.09.2000р., оскільки податкова
декларація за серпень 2000 року, який є третім податковим
періодом, наступним за травнем 2000 року, була подана до ДПІ у м.
Черкаси 04.09.2000р. Таким чином, право на бюджетне відшкодування
виникає у платника ПДВ з наступного дня після дати подання
декларації за третій звітний період після періоду виникнення
від'ємного значення податку, тобто 05.09.2000р., а тому строк
давності позивачем не пропущено. Крім того, на думку скаржника,
місцевим судом не враховано, що при порушенні платником податку
терміну подання податкової декларації бюджетне відшкодування
продовжується на термін затримання подачі звітності (пункт 3.5
Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого
Наказом ДПА України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
).
Оскільки ПМП "Д" податкову декларацію за травень 2000р. подало до
ДПІ не 20.06.2000р., а 29.06.2000р., тобто з порушенням терміну
подання податкової декларації на 9 днів, то й термін бюджетного
відшкодування, як зазначає скаржник в касаційній скарзі, повинен
бути продовжений на 9 днів. В засіданні суду скаржник частково
змінив свої вимоги в частині нарахування відсотків на бюджетну
заборгованість, вважаючи що відшкодуванню підлягають відсотки у
сумі 11454,05 грн.
Державна податкова інспекція у місті Черкаси надала відзив на
касаційну скаргу проти доводів якої заперечує з підстав якими
вмотивовані судові рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Черкаської області
та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.3 цієї ж норми у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього виду податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Попередніми судовими інстанціями при розгляді справи було
встановлено, що 29.06.2000 року позивач подав до податкової
інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за
травень 2000р., в якій задекларував до відшкодування з Державного
бюджету України шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів
103371 грн. ПДВ. Станом на 20.12.2002 року та на 26.03.2003 року
внаслідок зарахування позивачеві його чергових платежів з цього
податку, сума бюджетної заборгованості зменшилась до 103199 грн.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні його позовних вимог
господарський суд Черкаської області виходив з того, що за
приписам підпункту 15.3.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
право на
відшкодування з бюджету податків обмежене строком давності у 1095
днів з дня наступного за днем отримання права на таке
відшкодування, проте поза увагою суду залишилась та обставина, що
пунктом 15.3 цієї статті встановлені граничні строки для подання
заяви на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків
і зборів.
Касаційна інстанція не може також погодитися і з висновком
Київського апеляційного господарського суду у цій справі щодо
відсутності у позивача права на відшкодування ПДВ у зв'язку з тим,
що він обрав інший спосіб відшкодування ніж зарахування цієї суми
на його рахунок (а саме відшкодування шляхом погашення його
майбутніх податкових зобов'язань з ПДВ). Відповідно до приписів
частини 6 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податків має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів.
При розгляді справи місцевим та апеляційним господарськими судами
не були з'ясовані всі обставини на які посилався позивач, як на
підставу для задоволення його позовних вимог. Не перевірялася і
сума процентів нарахованих на заявлену до відшкодування суму
податкової заборгованості з податку на додану вартість. Наведене є
підставою для скасування усіх судових рішень прийнятих у справі та
направленні справи на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області. При новому розгляді суду першої інстанції
необхідно врахувати наведене, дослідити та встановити всі
обставини справи, що мають юридичне значення для її вирішення та
вірно застосувати приписи чинного законодавства до правовідносин,
що склалися між сторонами у справі.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11,111-12 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2003 року
та постанову Київського апеляційного господарського суд від
18.11.2003 у справі № 07/2634 скасувати справу скерувати на новий
розгляд до господарського суду Черкаської області.
Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Д" задовольнити
частково.