ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 справа N 28/496
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Печерському районі м. Києва
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27.11.2003
у справі № 28/496
господарського суду м. Києва
за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва
до Суб'єкта підприємницької діяльності
С-ко В.М.
про стягнення заборгованості у сумі 140
грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2003 у справі
№ 28/496, залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 27.11.2003 провадження у справі припинено
на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з
відсутністю предмету спору.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27.11.2003, ухвалу господарського суду м. Києва від 13.10.2003
у справі № 28/496 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь своїх
представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що гр.
С-ко В.М., 06.08.2001 зареєстрований як суб'єкт підприємницької
діяльності, у 2001-2002 р. був платником єдиного податку. За 2001
рік відповідачем єдиний податок сплачено не було.
Позивачем з посиланням на дані облікової картки, першу податкову
вимогу № 1/641 від 26.02.2002 та другу податкову вимогу № 2/1040
від 18.04.2002 заявлено вимогу про стягнення з відповідача
податкового боргу по сплаті єдиного податку в сумі 140 грн.
Припиняючи на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі, господарський суд виходив з того, що
позивачем не подано доказів наявності узгодженого податкового
зобов'язання, що є підставою для висновку про відсутність предмету
спору і припинення провадження у справі згідно з п.1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитися з вищезазначеними висновками господарських судів
попередніх інстанцій, оскільки ці висновки не ґрунтуються на
правильному застосуванні вказаної норми Закону з огляду на
наступне.
За змістом п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тобто
коли між сторонами не залишилося неврегульованих питань, зокрема у
таких випадках:
- припинення існування предмету спору (наприклад здійснене у
встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між
сторонами у зв'зку з цим не залишилось неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу
(передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після
звернення кредитора з позовом за умови надання доказів такого
врегулювання, тощо.
Проте в будь-якому випадку неподання позивачем доказів існування
узгодженого податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку не
може бути підставою для припинення провадження у справі згідно з
п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сам факт звернення податкового органу з позовом про стягнення
податкового боргу з єдиного податку, який обліковується за даними
картки особового рахунку платника податку, вже свідчить про
існування предмету спору.
Господарські суди, пославшись на відсутність предмету спору,
фактично ухилилися від вирішення господарського спору по суті,
порушивши при цьому вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вищезазначені порушення норм процесуального права (з врахуванням
меж повноважень касаційної інстанції, передбачених ч. 2 ст. 111-
5, ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) є підставою для
скасування постановлених у справі судових рішень і передачі справи
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального права
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити
частково.
Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 13.10.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.11.2003 у справі № 28/496, а справу передати на розгляд до
господарського суду м. Києва.