ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 262/3-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.01.2004 року
у справі за позовом H-ського міжрайонного прокурора Київської
області в інтересах держави в особі
Міністерства аграрної політики України та
Київського обласного державного виробничого
об'єднання плодоовочевого господарства "YYY"
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"XXX"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 року прокурор звернувся до господарського суду
Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі
Міністерства аграрної політики України та Київського обласного
державного виробничого об'єднання плодоовочевого господарства
"YYY" до відповідача
про стягнення заборгованості в сумі 9168 грн.,
посилаючись на те, що зазначене зобов'язання в останнього
виникає на підставі адміністративного акта та статуту Київського
обласного державного виробничого об'єднання плодоовочевого
господарства "YYY".
Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2003 року
у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.01.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає законодавству, і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзиви на касаційну скаргу від Міністерства аграрної політики
України і прокурора до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністерства
сільського господарства і продовольства від 17.06.1993 року № 167
затверджений склад обласних державних виробничих об'єднань
плодоовочевого господарства та інших організацій, що входять до
Українського державного виробничого об'єднання плодоовочевого
господарства "ZZZ" і, зокрема, до складу ДВ ОПГ "YYY" увійшло КСП
"QQQ".
Пунктом 3.5 Статуту ДВ ОПГ "YYY" передбачено, що витрати на
утримання працівників об'єднання проводяться відповідно із
затвердженим кошторисом за рахунок відрахувань в сумі 1,5% від
суми загальної реалізації підпорядкованих підприємств,
організацій, господарств, що входять в об'єднання галуззю на
договірних умовах.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості з підстав невиконання договірних
зобов'язань.
Попередні судові інстанції, вирішуючи спір, в порушення вимог
ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не встановили дійсних обставин
справи, зокрема, не з'ясували правової підстави заявленого позову,
а звідси правову природу спірних правовідносин.
Так, судом не було з'ясовано, з яких же правових підстав виникли
зобов'язання у відповідача та чи могли вони виникнути, а посилання
апеляційного суду на їх виникнення з адміністративного акта або
угоди, наказу міністерства і Статуту позивача, зроблено без
належного з'ясування їх правового змісту та без наведення
правового обгрунтування такому висновку.
До того ж, суди, зробивши висновки щодо строку позовної давності,
не з'ясували питання про те, чи було встановлено строк виконання
зобов'язання відповідачем і чим це було передбачено.
При цьому суду першої інстанції слід було мати на увазі вимоги ч.2
ст.80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за якими якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності, то порушене право
підлягає захистові, але місцевим господарським судом причини
пропуску строку позовної давності з'ясовано не було.
У той же час касаційна інстанція звертає увагу і на те, що суд
першої інстанції відмовив у задоволенні позову як з підстав
недоведеності заявлених вимог, так і в зв'язку з пропуском
позивачем строку позовної давності, але при цьому суд не врахував,
що у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому
засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого
він просить, не порушено, постановлюється рішення про відмову в
позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.
Якщо не буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк
позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі
ст.80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
постановляє рішення, яким відмовляє у
позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні
причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути
захищене.
Разом з цим, висновок апеляційного суду про поважність причин
пропуску строку позовної давності зроблено без належного
з'ясування обставин, пов'язаних з цим та без належного
обгрунтування такого висновку.
Крім цього, судом не було з'ясовано обставин, пов'язаних з
правонаступництвом відповідача та не витребувано відповідних
установчих документів останнього в порушення вимог ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин прийняті у даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"XXX" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.01.2004 року та рішення господарського суду Київської області
від 10.11.2003 року скасувати, і справу № 262/3-2003 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Суддя І.Вовк
П.Гончарук