ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 229/8-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Виробничо-комерційного товариства з
відкритому судовому обмеженою відповідальністю “СД”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення від 25.11.2003 р. господарського суду
Київської області
у справі № 229/8-03 господарського суду Київської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “ГП”
до Виробничо-комерційного товариства з
обмеженою відповідальністю “СД”
про стягнення 13526,05 грн.
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року відкрите акціонерне товариство “ГП”
звернулося до господарського суду Київської області з позовом до
виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю
“СД” про відшкодування збитків, пов’язаних зі сплатою витрат за
надання юридичних послуг у розмірі 13526,05 грн.
Рішенням цього суду від 25.11.2003 позов задоволено та стягнуто
з відповідача 13526,05 грн. збитків, 135,26 грн. витрат по
державному миту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати як таке, що винесене при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник наголошує на тому, що суд невірно застосував
норму ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки дана норми
передбачає стягнення збитків, які випливають з договірних
відносин, тоді як, в даному випадку, мова йде про позадоговірні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями),
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при
відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства.
Як встановив суд, ВК ТОВ “СД” в 2001р. звернулося до
арбітражного суду Черкаської області з позовними вимогами в сумі
268751,90 грн. до ВАТ “ГП”, яке в свою чергу, враховуючи
особливо великий розмір вимог, уклало цивільно-правову угоду
№ 22 від 27.09.2001р. з приватним підприємцем Г-ко В.М. на
отримання юридичної допомоги. Протягом двох років Г-ко В.М.
захищав майнові права останнього. В результаті, судовими
інстанціями (копії процесуальних документів знаходяться в
матеріалах справи) позовні вимоги ВК ТОВ “СД” залишено без
розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за вказаною угодою та
актом виконаних робіт ХПП понесло збитки у вигляді витрат на
юридичну допомогу на спірну суму, яка підтверджена платіжним
дорученням № 4 від 27.11.2001р., а тому позов є обґрунтованим та
підлягає задоволенню на підставі ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки,
суд, вирішуючи спір, в порушення норм процесуального права
ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробив
висновки, що ґрунтуються на неповно з’ясованих обставинах
справи.
Так, судом не з’ясовано правову природу спірних правовідносин,
не наведено правового обґрунтування прийнятого рішення та, як
наслідок цього, не правильно визначені норми матеріального
права, які регулюють спірні правовідносини.
У відповідності зі ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
обов’язок
боржника відшкодувати збитки, у разі невиконання або неналежного
виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються
витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна,
а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби
зобов’язання було виконано боржником.
Віднесення господарським судом до збитків витрати позивача,
пов’язані з отримання юридичних послуг не можна розцінювати, як
збитки в розумінні ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, у зв’язку з тим,
що в даній справі об’єктом правопорушення не є зобов’язальні
правовідносини, а витрати не мають обов’язкового характеру
(позадоговірні зобов’язання) і не знаходяться в причинному
зв’язку щодо збитків по основному позову.
Окрім того, суд не звернув уваги та не надав відповідну оцінку
наявній в матеріалах справи ухвалі господарського суду
Черкаської області № 15-04/3853 від 15.04.2003р., якою
відмовлено ВАТ “ГП” у прийнятті зустрічної вимоги про стягнення
з заявника 13526,05 грн. судових витрат.
Водночас суд не звернув уваги, що вирішуючи спір про стягнення
збитків чи шкоди необхідна наявність всіх елементів, які
утворюються склад цивільного правопорушення, як от: вина,
протиправність поведінки, причинних зв’язок та ін. Тоді як, суд
не з’ясував наявність чи відсутність вини заявника.
Таким чином, більш ретельної перевірки потребували як заявлені
вимоги позивача, так і заперечення відповідача, з наведенням
відповідних обґрунтувань і доказів як на підтримку, так і
відхилення доводів сторін.
Враховуючи викладене, визнати прийняте судове рішення законним
та обґрунтованим не можна.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 25.11.2003р. у
справі № 229/8-03 скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду Київської області