ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 28/86а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Мангуської міжрайонної державної
податкової інспекції Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.10.2003р.
у справі № 28/86а Господарського суду Донецької області
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Н"
до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2003р.,
яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від
29.10.2003р. залишене без змін, позов задоволено: визнане
недійсним податкове повідомлення-рішення Мангуської міжрайонної
державної податкової інспекції Донецької області від 27.09.2002р.
№ 0000291700/0 про донарахування прибуткового податку з громадян у
сумі 30155,27грн., штрафних санкцій у сумі 60310,54грн.
Не погодившись з постановленими у даній справі судовими рішеннями,
Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція Донецької
області подала касаційну скаргу, в якій просить дані судові
рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити. Свою вимогу Мангуська міжрайонна державна
податкова інспекція Донецької області мотивує тим, що
господарським судом порушено ст.ст. 36, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 2, 5, 7, 11, 12, 14, 19, 20 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Мангуської
міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області
підлягає задоволенню частково.
Перевіркою позивача за період з 01.03.2000р. по 01.08.2002р.
відповідачем встановлено, що позивачем не було утримано
прибутковий податок з доходів громадян, які отримані у натуральній
формі, за передачу в оренду земельних ділянок не за місцем
основної роботи за 2001р., про що відповідачем 18.09.2002р.
складено акт. За зазначеною перевіркою відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення від 27.09.2002р. за № 0000291700/0,
яким позивачу донараховано прибутковий податок з громадян у сумі
30155,27грн та з підстав, передбачених пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, застосовані штрафні санкції у сумі 60310,54грн.
Господарським судом встановлено, що позивач уклав з громадянами,
що не перебувають з ним у трудових відносинах, 269 договорів
оренди земельних ділянок (паїв). Розмір орендної плати за
зазначеними договорами визначено у грошовій формі, але розрахунки
здійснювались у натуральній формі сільськогосподарською
продукцією.
Правила щодо визначення об'єкту оподаткування прибутковим податком
з громадян містить ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, згідно ч. ч. 1, 2, 3
якої об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце
проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за
календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на
території України, так і за її межами. При визначенні сукупного
оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в
натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній
валюті). Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до
сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними
(ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом. Таким
чином, як випливає із приписів даної правової норми, об'єктом
оподаткування прибутковим податком є сукупний оподатковуваний
доход, який складається також із доходів, що одержані і у
натуральній формі. При цьому, доходи у натуральній формі
зараховуються у сукупний доход за вільними цінами. Проте,
господарським судом попередніх інстанцій не було встановлено, за
якими цінами обраховувалось податкове зобов'язання, нараховане
відповідачем, що є порушенням вищенаведеної норми Декрету.
Правила щодо визначення ставок прибуткового податку визначені
приписами ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, відповідно до ч. 3 якої
із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної
роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в
Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20
процентів. Оскільки позивач уклав договори оренди з громадянами,
які не є його працівниками, то дані громадяни отримали прибуток у
вигляді орендної плати не за основним місцем роботи, тому отримані
цими громадянами доходи мають оподатковуватись за ставкою 20
процентів.
Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у
встановленому законом порядку не було встановлено обставин щодо
розміру нарахованного відповідачем зобов'язання на доходи фізичних
осіб, що одержані в натуральній формі, що є порушенням ст. ст. 32,
34, 36, 37, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд покладено
обов'язок щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Невиконання даної правової норми є її порушенням.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору, а
касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 110-11,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової
інспекції Донецької області задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від
05.06.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 29.10.2003р. у справі № 28/86А та передати справу на
новий розгляд до Господарського суду Донецької області.