ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 8/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-
судді
суддів:
розглянув ВАТ “П” НАК “Н”
касаційну скаргу
на постанову від 28.01.2004 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/3 господарського суду Полтавської області
за позовом Полтавського обласного комунального
виробничого підприємства теплового
господарства “П”
до НАК “Н” ВАТ по газопостачанню та газифікації
“П”
про стягнення 681773,35 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача не з’явився
- відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2003
у справі № 8/3 позов задоволено та стягнуто з відповідача на
користь позивача 681773,35 грн. основного боргу, 1700 грн.
витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат по оплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.01.2004р. вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм процесуального права. Зокрема, заявник
наголошує на тому, справа розглянута у незаконному складі
суддів, оскільки О-ик В.Ф. брав участь у розгляді справи
№ 4/277, висновки якої покладені в основу рішення по даній
справі та що справу розглянуто без участі відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних
обставин справи, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом норм процесуального права суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних
підстав.
Як встановив апеляційний господарський суд, між сторонами по
справі були укладені договори № 5 від 03.01.1996р., № 08 К-41 М
від 01.08.1999р., № 7 М від 01.01.2000р., та додаткові угоди до
останніх договорів, згідно яких позивач отримував природний газ
від відповідача. Рішенням господарського суду Полтавської
області від 20.03.2002р. по справі № 4/277 за позовом прокурора
Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі ВАТ
“ПГ” до Полтавського обласного виробничого підприємства
теплового господарства “П” в особі міжрайонного виробничого
філіалу теплового господарства “М” про стягнення заборгованості
за використаний природний газ, поставлений відповідно до
договорів № 5 від 03.01.1996р., № 08 К-41 М від 01.08.1999р.,
№ 7 М від 01.01.2000р., позовні вимоги задоволено і стягнуто
1312064,79 грн. боргу, 1700 грн. державного мита і 69 грн.
судових витрат. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду
звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі
скаргою на дане рішення. Висновком судової експертизи від
20.12.2001р. встановлено, що бухгалтерський облік у сторін в
частині постачання і транспортування газу для його використання,
отримання газу та взяття його на облік вівся правильно.
Визначення ціни газу при передачі споживачу і прийняття його на
облік сторони застосували не вірно. Підтверджено зарахування
платежів в розмірі 2200000,00грн., як плата за постачання
природного газу в рахунок погашення боргу за 1997р. Висновком
спеціалістів-економістів НДІ від 22.05.2002р. підтверджена
дебіторська заборгованість в розмірі 678368,51 грн. за одержаний
природний газ та надані послуги по транспортуванню від ВАТ “ПГ”.
Це також було підтверджено висновками додаткової експертизи
№ 309 Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз
ўм. М.С. Бокаріуса. Постановою Харківського апеляційного
господарського суду рішення від 20.03.2002р. по справі № 4/277
було скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог було відмовлено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається в
обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Статтею 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що висновок
судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і
оцінюється господарським судом за правилами, встановленими
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд першої інстанції
обґрунтовано не прийняв до уваги висновок судової експертизи
№ 3896 від 08.08.2003р., вказавши в своєму рішенні причину не
прийняття до уваги висновку експертизи, а саме: він зроблений з
економічної, а не бухгалтерської позиції.
Посилання скаржника на те, що рішення суду ґрунтується тільки на
висновку економістів НДІ від 22.05.2002 року, апеляційний
господарський суд не прийняв до уваги, оскільки, як зазначив
він, з самого рішення вбачається, що воно ґрунтується на
висновку економістів НДІ від 22.05.2002 року, висновку
додаткової експертизи № 309, яка призначалася Харківським
апеляційним господарським судом 25.06.2002р. по справі № 4/277,
та висновку судово-економічної експертизи від 20.12.2001р.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що твердження
відповідача, щодо неможливості розгляду висновків судових
експертиз як доказів по справі, оскільки експертизи призначалися
за участю відповідача при розгляді справи № 4/277 є
необґрунтованим, тому що судом була надана можливість сторонам
використати свої права, передбачені ст.ст. 22, 41 ГПК України (
1798-12 ) та пропонувати питання, які цікавили у зв'язку з
проведенням експертиз, заявляти відвід судовим експертам,
наводити свої доводи і міркування з приводу висновків судової
експертизи.
Відповідно до переданих на дослідження документів, договорів № 5
від 03.01.1996р., № 08 К-41 М від 01.08.1999р., № 714 М від
01.01.2000р., додаткових угод, висновку додаткової судово-
бухгалтерської експертизи № 309 від 31.08.2002р., а також
висновку судової експертизи спеціалістів-економістів № 2145 від
22.05.2002р. у “М” станом на 1.07.2001р. документально
підтверджується дебіторська заборгованість в розмірі 678368,51
грн., тобто переплата за одержані природний газ та надані
послуги по транспортуванню, що також підтверджено даними
бухгалтерського обліку “М”. Крім того, постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 16.10.2002р. по справі
№ 4/277 зроблено висновок, що ВАТ “ПГ” зайво отримало від ВП “П”
681773,35 грн. А відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони. Ця постанова суду не
відмінена і є чинною.
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного
господарського суду дійшла висновку, що прийняте судом першої
ўнстанцўї рішення відповідає вимогам чинного законодавства та
матеріалам справи.
А відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Посилання заявника на порушення вимог ст. 20 ГПК України (
1798-12 ) є необґрунтованим, оскільки ця стаття передбачає, що
суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участь
в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали
прийнятої за його участю. Тоді як, в даному випадку, постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р. у
справі № 4/277, в розгляді якої брав участь О-ик В.Ф. залишена
без змін.
Довід заявника про розгляд справи без його участі також
необґрунтований, оскільки справа двічі відкладалася, про що
сторони були належним чином повідомлені.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 є обґрунтованою і відповідає
чинному законодавству, а тому підстав для її скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.01.2004р. у справі № 8/3 залишити без змін, а касаційну
скаргу – без задоволення.