ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 6/131-н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну м. Хмельницькому
скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від
12.02.2004
у справі № 6/131-н
господарського суду Хмельницької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “ХП”
до Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача -
відповідача -
В С Т А Н О В И В :
ТОВ “ХП” звернулось до господарського суду з позовом про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
м. Хмельницькому від 18.03.2003 № 0000162303/0/1333 про
донарахування податкових зобов’язань з податку на додану
вартість в сумі 22 325, 00 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 5 335, 00 грн..
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
30.09.2003, яке залишено без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 12.02.2004, позов ТОВ “ХП”
задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
м. Хмельницькому звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Хмельницької області від 30.09.2003,
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
12.02.2004 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
ТОВ “ХП” у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у м. Хмельницькому
посилається на неправильне застосування судами норм
матеріального права, а саме: пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з
мотивів, які викладені у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у постанові,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що ДПІ
у м. Хмельницькому проведена документальна перевірка ТОВ “ХП” з
питань правомірності заявлених до відшкодування сум податку на
додану вартість за період з 01.10.2002 по 31.12.2002 (акт від
17.03.2003 № 746-23-308-30318625).
Перевіркою встановлено (розділ 2.2 акту), що в порушення пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ “ХП” до
складу податкового кредиту віднесено ПДВ по сплаті авансових
платежів ТОВ “Н” згідно договорів на виконання робіт по
будівництву АЗС № 138-С від 11.09.2000, № 139-С від 21.03.2000,
№ 175-С від 20.12.2000, № 187-С від 15.08.2000, № 210-С від
27.12.2001, № 253-С від 28.12.2001, № 330-С від 20.12.2002,
№ 334-С від 26.09.2002, № 329-С від 09.01.2002 в сумі 5 618 089,
94грн., в тому числі ПДВ – 936 348, 32 грн.. За висновком,
зробленому в акті перевірки, авансові платежі на виконання
будівельно-монтажних робіт по будівництву АЗС, перераховані ТОВ
“ХП” товариству “Н”, які обліковуються на рахунку 631
“Розрахунки з вітчизняними постачальниками” та виконані
будівельно-монтажні роботи, які обліковуються на рахунку 151
SКапітальне будівництво”, не є основними фондами, які підлягають
амортизації.
Крім цього, податкові накладні, які видані ТОВ “Н” на отримані
аванси по будівельно-монтажних роботах та включені ТОВ “ХП” до
складу податкового кредиту на вищевказану суму 936 348, 32грн.,
не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: в графі
“3” податкових накладних замість номенклатури поставки товарів
(робіт, послуг) продавця вказано “авансування будівельно-
монтажних робіт”. В порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ТОВ “ХП”
віднесло до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 482,
24 грн. по податкових накладних, в яких відсутні одиниця виміру
товару, кількість (об’єм, обсяг), ціна продажу одиниці товару
без урахування ПДВ. В акті зазначається, що ТОВ “ХП” до
податкової інспекції не була подана заява, передбачена пп. 7.2.6
п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, про порушення продавцем порядку
виписування податкової накладної.
На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Хмельницькому прийнято
податкове повідомлення-рішення від 18.03.2003
№ 0000162303/0/1333 про визначення ТОВ “ХП” податкового
зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 27
660, 00 грн., у т. ч. основний платіж – 22 325, 00 грн. та
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 335, 00грн..
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні – листопаді 2002 р.
платіжними дорученнями № 1549 та № 1550 від 01.10.2002, № 1587
від 23.10.2002, № № 1675, 1676, 1677, 1678, 1679 від 27.11.2002
перераховано грошові кошти на загальну суму 1 545 685, 46 грн.,
у тому числі ПДВ 57 614, 24 грн. (а.с. 39-46) в рахунок оплати
вартості будівельно-монтажних робіт по контрактах № 32-С від
01.10.1999, № 116-С від 01.12.1999, № 149-С від 10.04.2000,
№ 138-С від 11.09.2000 за будівельно-монтажні роботи по
будівництву АЗС, що знаходяться за адресами: с. Гуменці,
Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області (а.с.60), в
с. Запитів, Кам'янець-Бузького району, Львівської області
(а.с.51), м. Львів, м. Хмельницький.
Вищевказані АЗС були введені в експлуатацію згідно з
відповідними актами державної технічної комісії про готовність
закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації від 22.02.2002,
від 06.10.2000, від 05.11.2001, від 08.06.2001 (а.с.97-36), на
момент перерахування грошових коштів обліковувались на рахунку
10 “Основні засоби” і відповідно до п. 23 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” підлягали амортизації
і використовувались у господарській діяльності товариства. Крім
цього, позивачем у листопаді – грудні 2002 р. сплачені авансові
платежі на загальну суму 5 446 900, 00 грн. на виконання робіт
по будівництву АЗС, які не введені в експлуатацію, і до
податкового кредиту включений податок на додану вартість в сумі
37 816, 67 грн. сплачений по даних платежах, що не суперечить ч.
2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якої суми податку на додану
вартість, сплачені (нараховані) платником у податковому періоді
у зв’язку з придбанням, спорудженням) основних фондів, що
підлягають амортизації, включаються до складу податкового
кредиту такого звітного періоду незалежно від строку введення в
експлуатацію основних фондів.
Будівництво АЗС здійснювалось ТОВ “ХП” для власного виробничого
використання, у зв’язку з чим, відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1
ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, витрати на придбання АЗС підлягають амортизації.
Зважаючи на те, що за контрактами з ТОВ “Н” здійснювалось
будівництво основних фондів, які підлягали амортизації, податок
на додану вартість, сплачений у складі витрат по авансуванню
будівельних робіт, правомірно віднесений позивачем до складу
податкового кредиту відповідно до ч. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а
отже посилання податкової інспекції на порушення позивачем пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно визнано апеляційною
інстанцією необґрунтованим.
Щодо посилання податкової інспекції на те, що відповідно до
вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дозволяється віднесення певних сум до складу податкового кредиту
лише у випадку можливості їх віднесення до валових витрат, то
колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
включаються
до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво,
реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних
фондів, які підлягають амортизації. У даному випадку до
податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включено податок
на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання
основних фондів, які підлягають амортизації, тобто не
включаються до складу валових витрат.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення податкових
зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в
касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов
висновку, що у даному випадку податкові зобов’язання підрядника
ТОВ “Н” виникли при зарахуванні коштів від покупця його послуг
по будівництву – ТОВ “ХП”.
Щодо посилання податкової інспекції на невідповідність
податкових накладних, виписаних у 2002 р., вимогам пп. 7.2.1 п.
7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, по яким ТОВ “ХП” безпідставно віднесло до складу
податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 936 348,
32 грн., то колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 7.2.3
вказаного вище Закону, податкова накладна складається у момент
виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто при отриманні
коштів ТОВ “Н” зобов’язаний був виписати покупцю податкову
накладну.
Посилання в акті перевірки (а.с.23) на відсутність в графі “3”
податкових накладних номенклатури поставки товарів (робіт,
послуг) апеляційним господарським судом правомірно визнано
необґрунтованими, оскільки у цій графі зазначена номенклатура
робіт, а саме: будівельно-монтажні роботи.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями.
Виходячи з вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 5 Порядку
заповнення податкової накладної, до складу податкового кредиту
не включаються витрати по сплаті податку на додану вартість у
разі відсутності податкової накладної або у випадку, коли
податкова накладна виписана особою, не зареєстрованою як платник
податку на додану вартість у встановленому порядку.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду,
підтримавши висновки місцевого господарського суду щодо
безпідставності визначення ТОВ “ХП” податкового зобов’язання з
податку на додану вартість в сумі 27 660, 00 грн., дійшла
правомірного висновку.
З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування постанови
Житомирського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 у
даній справі не вбачається, оскільки вона є законною та
обґрунтованою.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Хмельницькому від 12.03.2004 № 3823/9/10 залишити без
задоволення, а постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.02.2004 у справі № 6/131-н – без
змін.