ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.05.2004 Справа N 4/1786-3/216
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "XXX" на рішення господарського суду
Львівської області від 08.07.2003 року у справі №4/1786-3/216 за
позовом Приватного підприємства "XXX" до Приватного підприємця
А.А.А.
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 52,01 грн., 3% річних у сумі 1,77 грн. і
витрат на консультаційні та юридичні послуги у сумі 1 700 грн.,
посилаючись на те, що останній неналежним чином виконав договірні
зобов'язання з оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2003
року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь
позивача заборгованість в сумі 52,01 грн., річних в сумі 1,77
грн., а в частині вимог про стягнення витрат на юридичні послуги
позов залишено без розгляду.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняте ним
рішення в частині вимог про стягнення витрат на юридичні послуги
скасувати та позов у цій частині задовольнити.
Доповідач- І.В.Вовк
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем
укладено договір купівлі- продажу №130/4 від 02.04.2001 року,
відповідно до якого позивач зобов'язується поставити відповідачу
товар, вартість і кількість якого вказується в накладних, а
відповідач зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.
П. 2.3 зазначеного договору визначено, що оплата товару
здійснюється шляхом передплати або протягом п'яти календарних днів
з моменту поставки товару.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення
заборгованості , 3% річних і витрат на консультаційні та юридичні
послуги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на
себе зобов'язань за зазначеним договором.
Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено
зобов'язання з оплати за отриманий товар, що підтверджується
наявними в справі матеріалами.
Отже, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку
про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного
боргу та 3% річних, нарахованих за ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, і
правомірно задовольнив в цій частині позов.
Проте, суд, залишивши позов без розгляду в частині стягнення
витрат на консультаційні та юридичні послуги у зв'язку з
відсутністю доказів надання позивачу правової допомоги, не навів
норми закону, якою керувався в даному випадку, та не врахував, що
перелік підстав залишення позову без розгляду встановлений ст.81
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є вичерпним та не містить наведеної судом
підстави.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що
вимоги про стягнення витрат на консультаційні та юридичні послуги
підлягають залишенню без розгляду, ухилившись від вирішення спору
за цими вимогами по суті.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення не можна визнати в
зазначеній частині законним й обгрунтованим, і тому воно підлягає
в цій частині скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід дослідити питання
правової природи витрат на консультаційні та юридичні послуги, і
вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та
процесуального права.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2003 року
в частині позову про стягнення витрат на консультаційні та
юридичні послуги скасувати, і справу №4/1786-3/216 в цій частині
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
У решті рішення господарського суду Львівської області від
08.07.2003 року залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук