ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 3/205н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Свердловську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.10.2003р.
у справі № 3/205н Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф"
до Державної податкової інспекції у м. Свердловську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.09.2003р.,
яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. залишено без змін, позов задоволено: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.05.2003р. за
№ 0000092344/0 Державної податкової інспекції у м. Свердловську.
Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського
суду від 20.10.2003р., Державна податкова інспекція у м.
Свердловську подала касаційну скаргу, в якій просить дане рішення
скасувати та провадження у даній справі припинити. Свою вимогу
Державна податкова інспекція у м. Свердловську мотивує тим, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовано п. п.
19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 6 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
щодо здійснення правосуддя з дотриманням
Конституції та законів України, забезпечення повного, всебічного
та об'єктивного розгляду судових справ.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Ф" доводить безпідставність вимог Державної
податкової інспекції у м. Свердловську та правомірність прийнятоє
Донецьким апеляційним господарським судом постанови.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Заводському районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає.
Апеляційним господарським судом встановлено, що за перевіркою
позивача з питань достовірності заявленого до відшкодування
податку на додану вартість за листопад 2002р. відповідачем
18.03.2003р. складено акт. За результатами даної перевірки
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 0000092344/0 від 26.05.2003р., яким позивачу нараховано за
непрямими методами податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 82933,33грн. та штрафні санкції у сумі
16586,67грн., що у сумі становить 99520,50грн.
Правила щодо визначення податкового зобов'язання за непрямими
методами встановлено п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 4.3.1 якого
визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством. Таким чином, даною правовою нормою
визначено вичерпний перелік підстав застосування до платника
податків визначення податкового зобов'язання за непрямими
методами, що також зазначено у пп. 4.3.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого
застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим
пунктом, не дозволяється.
За загальним правилом, встановленим п. п. 4.3.5 п. 4.3 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
суми
нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені платником
податків у загальному порядку, передбаченому цим Законом. Проте,
п. п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено спеціальне правило,
згідно якого до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо
платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання,
нараховане податковим органом з використанням непрямого методу,
податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про
визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок
доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином,
покладається на податковий орган. Таким чином, у випадку відмови
платника податку узгодити податкове зобов'язання, нараховане за
непрямими методами імперативом даної правової норми на податковий
орган покладено обов'язок звернутися до суду з позовом про
визнання такої суми.
Як випливає з постанови апеляційного господарського суду, позивач
відмовився узгодити податкове зобов'язання, нарахованого
відповідачем за непрямими методами. Проте, відповідач не виконав
обов'язок, покладений на нього п. п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, та
не визнав в судовому порядку суму податкового зобов'язання, що
нарахована за оспорюваним рішенням, чим порушив дану правову
норму.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Правовий порядок
в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Оскільки відповідач, здійснивши нарахування позивачу податкових
зобов'язань за непрямими методами, не діяв у спосіб, який
передбачений п. п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то ним порушено ст.
19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. За таких обставин,
постанова апеляційної інстанції відповідає нормі матеріального
права, на порушення якої посилається відповідач.
Посилання відповідача на порушення апеляційним господарським судом
ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, якою
усім суб'єктам правовідносин гарантується право на судовий захист,
не може бути прийнято до уваги, оскільки господарським судом у
даній справі було здійснено гарантію, що встановлена даною
правовою нормою.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим апеляційним господарським
судом норми матеріального та процесуального права порушено не
було, то підстави для скасування прийнятої ним постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.10.2003р. у справі № 3/205 - без змін.