ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 15/397
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ЗАТ “С” на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.02.2004 р. у справі за позовом ЗАТ
“С” до ВАТ “РТ”
про стягнення сум
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 р. ЗАТ “С” пред’явило у господарський суд позов до
ВАТ “РТ” про стягнення 15497,10 грн., у тому числі 9497,10 грн.
основного боргу та 6000 грн. збитків, пов’язаних з витратами по
оплаті юридичних послуг, з підстав ст.ст. 161, 203 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2003
р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.02.2004 р., позовні вимоги було
задоволено частково, з відповідача стягнуто 9497,10 грн.
основного боргу, 600 грн. збитків по оплаті юридичних послуг.
У касаційній скарзі позивач просить відмінити постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2004 р.
та рішення господарського суду Запорізької області від
17.11.2003 р. в частині стягнення 600,00 грн. витрат по оплаті
юридичних послуг і прийняти нове рішення, яким стягнути з
відповідача збитки у розмірі 6000,00 грн. у зв’язку з оплатою
юридичних послуг, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період
спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акта планування, договору, а при відсутності таких
вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Господарським судом встановлено і підтверджується матеріалами
справи, що відповідач неналежним чином виконував зобов’язання,
мав борг в сумі 9497,10 грн., який суд підставно стягнув, з чим
обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.
Судові рішення в цій частині відповідають матеріалам справи і
вимогам закону.
Проте не можна погодитись з судовими рішеннями в частині
стягнення з відповідача збитків, які позивач пов’язував з
витратами на оплату юридичних послуг.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором
доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником.
Суд як першої, так і другої інстанції вирішуючи спір щодо
стягнення збитків, не з’ясували їх правову природу, як і те, чи
мали вони обов’язковий характер та чи знаходився факт їх
наявності та розмір у необхідному причинному зв’язку з
невиконанням відповідачем договірних зобов’язань.
Враховуючи наведене, ухвалені судові рішення в частині стягнення
збитків визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір в зазначеній частині заявлених вимог відповідно до
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “С” задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
13.02.2004 р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 17.11.2003 р. в частині задоволення позовних вимог щодо
стягнення збитків скасувати і справу в цій частині передати на
новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті ухвалені судові рішення залишити без змін.