ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 19.05.2004                                        Справа N 14/77

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                    Перепічая В.С.(головуючого),

                    Вовка І.В.,

                    Гончарука П.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні  скарги    Відділу  державної виконавчої служби H-ського

                     РУЮ Полтавської області

на постанову         Харківського апеляційного господарського суду

                     від 12.08.2004 року

у справі за позовом  Приватної багатопрофільної фірми "XXX"

до                   Відділу  державної виконавчої служби H-ського

                     районного управління юстиції  Полтавської

                     області

про                  стягнення суми,

                            УСТАНОВИВ:

У лютому  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Полтавської області з позовною заявою до відповідача 

про   стягнення збитків у сумі 56249  на  підставі  ст.  86  Закону  

України  "Про виконавче провадження" 

( 606-14 ) (606-14)
        , посилаючись на те, що у зв'язку

з неправомірними діями останнього належним  чином  не  виконуються

судові рішення, і це йому завдає збитки.

Під час  розгляду  справи  в  суді  1-ї  інстанції позивач уточнив

розмір вимог і просив стягнути з відповідача 54556, 47 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської  області  від  12.05.2003

року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь

позивача збитки в сумі 54556,47 грн.

Постановою Харківського  апеляційного  господарського   суду   від

12.08.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, і

стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі  45453,90

грн., а в частині вимог про стягнення збитків у сумі 10795,10 грн.

відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним

рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач  вважає,  що  в   цілому

постанова апеляційного суду відповідає законодавству,  за винятком

відмови в позові в частині вимог  про  стягнення  збитків  в  сумі

10795,10  грн.,  і тому просить її змінити,  а рішення суду першої

інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,   дослідивши   доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняті в ній судові рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було відкрито три

виконавчих провадження на виконання рішень господарського суду про

стягнення з боржника ФГ "ZZZ" на користь позивача 74990,08 грн. На

виконання  зазначених  судових  рішень  в  результаті   проведених

виконавчих дій було стягнуто 29536,18 грн.

Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з

відповідача  збитків  на  підставі  ст.  86  Закону  України  "Про

виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
         у зв'язку з неналежним виконання

судових рішень.

Вирішуючи спір,  суд не звернув уваги на  те,  що  ст.  86  Закону

України  "Про  виконавче  провадження"  ( 606-14  ) (606-14)
          містить  дві

частини,  і  не  з'ясував  з  якої  ж  підстави  зазначеної  норми

позивачем  заявлені  вимоги,  та  яка  з підстав застосовується до

спірних правовідносин.

Разом з цим,  судом не було з'ясовано  правову  природу  та  зміст

збитків за заявленим позовом,  виходячи з вимог ч.2 ст.  86 Закону

України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        .

Задовольняючи позов,  суд виходив з того, що відповідач не виконав

судових  рішень  у  повному  обсязі протягом встановленого законом

строку.

Проте, зробивши такий висновок,  суд не з'ясував чи до відповідача

можуть  переходити зобов'язання боржника за виконавчим документом,

та якщо можуть, з яких правових підстав.

У той же час,  апеляційний суд  додатково  застосував  до  спірних

правовідносин ст.  ст.  440, 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         без наведення

правового обгрунтування такому висновку.

До того  ж,  при  розгляді  позову  про   відшкодування   збитків,

заподіяних діями (бездіяльністю) державного виконавця, суд повинен

виходити з положень ст.  11 Закону України "Про державну виконавчу

службу"  ( 202/98-ВР  ) (202/98-ВР)
        ,  ст.  86  Закону  України "Про виконавче

провадження"  ( 606-14  ) (606-14)
          і  враховувати,  що  в  таких  справах

відповідачами  можуть бути відповідні відділи державної виконавчої

служби,  в  яких  працюють  державні  виконавці,   та   відповідні

територіальні органи Державного казначейства України.

За таких  обставин,  оскаржені  судові  рішення  не  можна визнати

законними й обгрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби H-ського  РУЮ

Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського   апеляційного   господарського   суду  від

12.08.2003 року та рішення господарського суду Полтавської області

від 12.05.2003 року скасувати,  і справу № 14/77 передати на новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

С у д д і: І. Вовк

           П. Гончарук