ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 13/284а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державного підприємства “КЦ” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.07.2003р. у справі за позовом Криворізького державного
центру стандартизації, метрології та сертифікації до ТОВ
“Агрофірма “В”
про відшкодування шкоди
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2002р. КЦ, правонаступником якого є ДП “К”, пред’явив у
господарський суд позов до ТОВ “Агрофірма “В” про стягнення
матеріальної шкоди у розмірі 25513,55 грн. – понесених витрат на
відновлення пошкодженого автомобіля ГАЗ та виплати утримання
водію по непрацездатності в результаті ДТП.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
05.09.2002 р. позов було задоволено, з ТОВ “Агрофірма “В”
стягнуто 25513,55 грн. шкоди.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.07.2003 р. апеляційну скаргу ТОВ “Агрофірма “В” було
задоволено, рішення господарського суду Кіровоградської області
від 05.09.2002 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.07.2003 р., а рішення господарського суду Кіровоградської
області від 05.09.2002 р. залишити без змін, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями),
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевірити обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Як видно з матеріалів справи Криворізьким державним центром
стандартизації, метрології та сертифікації було заявлено позов
про стягнення матеріальної шкоди – витрат на відновлення
пошкодженого автомобіля та оплати лікарняного водію, за
результатами зіткнення транспортних засобів: ГАЗ 3130 державний
номер 442-24АВ під керуванням водія Спіріна О.В. та трактора
МТЗ-80, без державного номера, що належав ТОВ “Агрофірма “В” під
управління водія цього товариства В-го С.В.
Виходячи з положень ст. 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та Кодексу
законів про працю України за шкоду заподіяну працівником під час
виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація
з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній
відповідає перед нею в порядку регресу (ст.ст. 130, 132-134 КЗпП
України).
Вирішуючи спір, суд на це уваги не звернув і не з’ясував питання
про те, чи не стосується вирішення спору сторін прав та
обов’язків водіїв причетних до ДТП, як з огляду з’ясування
дійсних обставин справи, так і можливих регресних зобов’язань
перед роботодавцем.
З’ясування ж вказаних обставин, впливає на вирішення питання
підвідомчості даного спору господарському суду.
За таких обставин, ухвалені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “КЦ” задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.07.2003 р. та рішення господарського суду Кіровоградської
області від 05.09.2002 р. скасувати і справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.