ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N А 10/7
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 17.05.04), Б.Б.Б.
(дов. від 11.05.04), В.В.В. (дов. від 31.12.03), Г.Г.Г. (дов. від
від 05.01.04), розглянувши касаційну скаргу підприємства з
іноземними інвестиціями "XXX"
на рішення від 07 лютого 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 21 квітня
2003 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А 10/7 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом - компанії "YYY",
- підприємства з іноземними інвестиціями "ZZZ",
- відкритого акціонерного товариства "QQQ"
до - товариства з обмеженою відповідальністю "BBB",
- виконавчого комітету H-ської районної ради,
- підприємства з іноземними інвестиціями "XXX",
- товариства з обмеженою відповідальністю "JJJ",
- Управління P-ської залізниці,
- Головного інформаційно-обчислюваного центру "DDD",
приватного підприємства "FFF"
про - визнання недійсним уступки частки в статутному фонді;
- визнання недійсними рішень зборів;
- скасування державної реєстрації;
- визнання недійсними контрактів;
- витребування майна з чужого незаконного володіння;
- перереєстрацію вагонів-цистерн;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 7 лютого 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області (судді І.Кощеєв, О. Васильєв, В. Мороз):
- припинено провадження в справі в частині визнання недійсною
уступки частки підприємства з іноземними інвестиціями "ZZZ" у
розмірі 99,3 відсотків статутного фонду товариства з обмеженою
відповідальністю "BBB" підприємству з іноземними інвестиціями
"XXX";
- визнано недійсним протокол від 7 грудня 1999 року № З загальних
зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "BBB";
- скасовано державну реєстрацію змін № 2 до установчого договору
товариства з обмеженою відповідальністю "BBB", зареєстрованих
виконкомом H-ської районної ради м. Дніпропетровська від І2
вересня 2000 року;
- визнано недійсним протокол від 5 листопада 2001 року № 4
загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю
"BBB" ;
- визнано недійсним контракт від 22 листопада 2001 року № 74/11 на
продаж вагонів-цистерн, укладений між товариством з обмеженою
відповідальністю "BBB" та товариством з обмеженою відповідальністю
"JJJ";
- визнано недійсним контракт від 10 червня 2002 року № 10/06 на
продаж вагонів-цистерн, укладений між товариством з обмеженою
відповідальністю "JJJ" та приватним підприємством "FFF";
-витребувано з незаконного володіння товариства з обмеженою
відповідальністю "JJJ" на користь відкритого акціонерного
товариства "QQQ" вагони-цистерни за №№ X66, X74, X82, XX08, XX16,
XX24, XX32, XX40, XX57, XX65, XX73, XX81, XXX07, XXX15, XXX23,
XXX731, XXX49, XXX56, XXX64, XXX72, XXX80, XXXX14, XXXX22, XXXX30,
XXXX48, XXXX55, XXXX63, XXXX06;
- зобов'язано державне підприємство P-ську залізницю
перереєструвати на відкрите акціонерне товариство "QQQ"
вагони-цистерни за №№ X66, X74, X82, XX08, XX16, XX24, XX32, XX40,
XX57, XX65, XX73, XX81, XXX07, XXX15, XXX23, XXX31, XXX49, XXX56,
XXX64, XXX72, XXX80, XXXX14, XXXX22, XXXX30, XXXX48, XXXX55,
XXXX63, XXXX06;
- здійснено розподіл судових витрат.
Постановою від 21 квітня 2003 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду в позові відмовлено в частині визнання
недійсною уступки частки підприємства з іноземними інвестиціями
"ZZZ" у розмірі 99,3 відсотків статутного фонду товариства з
обмеженою відповідальністю "BBB" підприємству з іноземними
інвестиціями "XXX". В решті вимог рішення залишено без змін.
Підприємство з іноземними інвестиціями "XXX" просить скасувати
рішення і постанову в даній справі з огляду на неправильне
застосування господарськими судами статей 71, 76, 79, 80
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 32, 33, 43,
62, 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та залишити позов без розгляду.
Перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відповідність постановлених у справі судових рішень
вимогам закону з огляду на таке.
Господарськими судами встановлено, що компанія "YYY" (Кіпр) є
засновником підприємства з іноземними інвестиціями "ZZZ", згідно з
пунктом 4.1 Статуту якого вищим органом цього підприємства є
представник Ради директорів засновника, який, зокрема, наділений
правом призначення директора.
У відповідності з протоколом від 18 березня 1998 року Ради
директорів компанії "YYY" уповноваженим представником цієї
компанії в "ZZZ" був призначений Д.Д.Д., якому була видана
довіреність з строком дії до 18 березня 1999 року. У зв'язку з її
припиненням, представником компанії "YYY" призначався Е.Е.Е., а
виконуючим обов'язки директора підприємства з іноземними
інвестиціями "ZZZ" - K.K.K., а з 11 лютого 2000 року - M.M.M.
В грудні 1999 року відбулися загальні збори учасників товариства з
обмеженою відповідальністю "BBB", про що складений протокол від 7
грудня 1999 року № 3, на яких ухвалено рішення про вихід зі складу
учасників товариства з обмеженою відповідальністю "BBB"
підприємства з іноземними інвестиціями "ZZZ" шляхом уступки своєї
частки (99,3 %) підприємству з іноземними інвестиціями "XXX".
За обставин не легітимності представництва на зборах товариства з
обмеженою відповідальністю "BBB" інтересів підприємства з
іноземними інвестиціями "ZZZ" і підприємства з іноземними
інвестиціями "XXX" - не уповноваженим на те Д.Д.Д., - місцевий
господарський суд правомірно визнав незаконним склад їх
участників.
Підприємство з іноземними інвестиціями "ZZZ" на підставі пункту
4.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "BBB"
зобов'язано було внести до статутного фонду цього товариства
1 400 130 грн. в рахунок оплати своєї частки (99, 3 %) статутного
фонду, але фактично цим підприємством було внесено до статутного
фонду товариства з обмеженою відповідальністю "BBB" лише 19 530
грн., що підтверджується довідкою останнього.
В подальшому підприємство з іноземними інвестиціями "ZZZ", без
внесення до статутного фонду свого вкладу у повному обсязі,
уступило свою частку в Статутному фонді товариства з обмеженою
відповідальністю "BBB" третій особі, чим порушило вимоги частини 2
статті 53 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, якою передбачено, що передача частки третім особам
можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її
уступає.
Як вбачається з матеріалів справи, угода про уступку частки в
статутному фонді не укладалася, а відбувалася шляхом ухвалення
спірного протоколу від 7 грудня 1999 року № 3, який правомірно був
визнаний місцевим господарським судом недійсним, і за таких
обставин колегія суддів вважає обґрунтованою і законною зміну
апеляційним господарським судом судового рішення в цій частині.
Зважаючи на те, що загальні збори від 7 грудня 1999 учасників
товариства з обмеженою відповідальністю "BBB" року були проведені
з порушенням вимог чинного законодавства, ухвалені на ньому
рішення є недійсними.
На підставі заяви не уповноваженої на те особи виконавчим
комітетом H-ської районної ради м. Дніпропетровська 12 вересня
2000 року на були зареєстровані зміни до установчих документів
товариства з обмеженою відповідальністю "BBB".
Частиною третьою пункту 2.4 постанови Кабінету Міністрів України
від 25 травня 1998 року № 740 "Про порядок державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
передбачено, що
у випадку внесення в установчі документи змін, пов'язаних зі
зміною складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності,
подаються оформлені відповідно до вимог законодавства, документи,
які посвідчують добровільний вихід юридичної особи зі складу
учасників, тобто повинна подаватися копія рішення засновника.
На підставі незаконно змінених і зареєстрованих установчих
документів 5 листопада 2001 року були проведені загальні збори
учасників товариства з обмеженою відповідальністю "BBB", за
рішенням яких звільнено з посади його директора Р.Р.Р. і
призначено на цю посаду Ю.Ю.Ю. (протокол загальних зборів
учасників від 5 листопада 2001 року № 4).
Оскільки загальні збори від 5 листопада 2001 року учасників
товариства з обмеженою відповідальністю "BBB" також були проведені
у не законному складі учасників, господарські суди правомірно
визнали їх протокол недійсним.
Окрім того, слід зазначити що, цистерни: №№ X66, X74, X82, XX08,
XX16, XX24, XX32, XX40, XX57, XX65, XX73, XX81, XXX07, XXX15,
XXX23, XXX31, XXX49, XXX56, XXX64, XXX72, XXX80, XXXX14, XXXX22,
XXXX30, XXXX48, XXXX55, XXXX63, XXXX06 зареєстровані у реєстрі
державного підприємства "P-ська залізниця" за товариством з
обмеженою відповідальністю "BBB" були перереєстровані на
товариство з обмеженою відповідальністю "JJJ".
Підставою для перереєстрації цистерн був контракт від 22 листопада
2001 року №74/11 купівлі-продажу вищевказаних цистерн, який був
укладений не уповноваженим на те представником - Ю.Ю.Ю., Угода,
здійснена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на
здійснення угоди, створює, змінює та припиняє права та обов'язки
для особи, яку представляє, лише у випадку наступного схвалення
угоди цією особою. (стаття 63 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Враховуючи те, що ні підприємство з іноземними інвестиціями "ZZZ",
як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "BBB", ні
директор товариства з обмеженою відповідальністю "BBB" Р.Р.Р., не
схвалили вказану угоду, господарські суд правомірно, на підставі
статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, визнали
недійсним контракт від 10 червня 2002 року № 10/06 на продаж
вагонів, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю
"JJJ" та приватним підприємством "FFF".
З матеріалів справи також вбачається, що на час розгляду справи на
рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "BBB" від
товариства з обмеженою відповідальністю "JJJ" не надходила оплата
по контракту від 22 листопада 2001 року № 74/11 в сумі 50 940,96
грн., в той час, як товариство з обмеженою відповідальністю "JJJ"
придбані за контрактом цистерни продало іншій фірмі - приватному
підприємству "FFF", згідно договору від 10 червня 2002 року №
10/06. Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "BBB" не
було власником цистерн, то воно не мало права їх відчужувати і
господарськими судами правомірно визнані недійсними всі наступні
договори відчуження цистерн.
Вищевказані цистерни були придбані 4 грудня 2001 року товариством
з обмеженою відповідальністю "GGG" у товариства з обмеженою
відповідальністю "BBB" відповідно до договору № 01-187, за
придбання яких покупець розрахувався з останнім у повному обсязі.
Факт оплати підтверджено платіжними дорученнями від 29 березня
2002 року, від 29 лютого 2002 року
Господарськими судами було встановлено, що за договором від 4
грудня 2001 року № 20-01 відкрите акціонерне товариство "QQQ"
придбало у товариства з обмеженою відповідальністю "GGG" зазначені
вище цистерни. На виконання умов вказаного договору, сторонами по
договору був підписаний акт прийому-передачі і проведені
розрахунки. Право власності (право оперативного управління) у
набувача майна за договором, відповідно до статті 128 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, виникає з моменту передачі
речі, якщо інше не передбачено законом або договором, тобто
відкрите акціонерне товариство "QQQ" є власником спірних цистерн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, їх висновки
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи
та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки
доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судовою
колегією до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 7 лютого 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 21 квітня 2003 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №
А 10/7 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства з
іноземними інвестиціями "XXX" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій