ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 30/237-03-7534
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
– 3-ї особи Г.Соболєва
розглянув
касаційну скаргу ТОВ “Буддеталь”, м. Одеса
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду
у справі № 30/237-03-7534
за позовом ТОВ “Буддеталь”
до Суворівської адміністрації виконкому
Одеської міської ради
3-тяособа на стороні
відповідача без
самостійних вимог компанія “Інбуд”, м. Одеса
про визнання недійсним розпорядження
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2003
(суддя Н.Рога) позов задоволено, спірне розпорядження
Суворовської райдержадміністрації визнано недійсним, так як
об’єкт, прийнятий відповідачем в експлуатацію, не відноситься до
об’єктів індивідуальної житлової забудови, порушує права ТОВ
“Буддеталь” в частині використання власного майна на свій
розсуд.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 (судді М.Мірошниченко, В.Буляновський, В.Шевченко)
апеляційна скарга ТОВ “Інбуд” задоволена, рішення суду по цій
справі скасовано, припинено виконання судового рішення, у позові
ТОВ “Буддеталь” відмовлено.
Постанова суду мотивована тими обставинами, що порядок прийняття
в експлуатацію об’єктів будівництва встановлюється міськими
державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом
з будівництва і архітектури, спільна земельна ділянка, на якій
побудовані споруди. знаходилась у власності територіальної
громади, межі узгоджені з відповідачем відповідно до наявних
схем Генплану.
ТОВ “Буддеталь” просить постанову апеляційного господарського
суду по цій справі скасувати, рішення суду першої інстанції
залишити без зміни, так як компанія “Інбуд” самовільно без
відведення земельної ділянки побудувала спірні будівлі та
споруди, земельна ділянка, яка знаходиться під нерухомістю
позивача. знаходиться у його користуванні, порушені ст. 28
Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”
( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 125 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
, Закон України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
ТОВ “Інбуд” просить постанову апеляційного суду залишити без
зміни як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
(в редакції 1990р.) право користування земельною
ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства.
Як встановлено у справі Одеського апеляційного господарського
суду від 28.03.2003 № 17-5-22-3/01/6/5357 ліквідація Одеського
цегельного заводу № 3 і створення нової юридичної особи на базі
ліквідованих підприємств є юридичним фактом для припинення його
права на користування земельною ділянкою. Докази закріплення за
ТОВ “Буддеталь” земельної ділянки відсутні, її розмір не
встановлено, ТОВ “Буддеталь” є фактичним землекористувачем
земельної ділянки, на якій розміщено викуплене ним майно, розмір
земельної ділянки належними документами не встановлено, право
користування земельною ділянкою у встановленому порядку не
оформлено.
Отже, твердження скаржника про те, що земельна ділянка
знаходиться у користуванні ТОВ “Буддеталь” належним чином не
доведено.
Касаційна інстанція констатує, що розпорядження суворівської
районної адміністрації № 19р винесено на підставі висновків
управління архітектури та містобудування від 21.01.2003, листа
управління земельних ресурсів виконавчого комітету Одеської
міськради № 464-08 від 04.02.2003, висновку управління
інженерного захисту території міста від 06.06.2001, висновку
санітарно-епідеміологічної станції району від 23.06.2000,
управління державної пожежної охорони від 30.06.2003, тощо.
Зазначене не дає підстав стверджувати про перевищення
Суворівською адміністрацією виконкому Одеської міськради наданих
повноважень.
В матеріалах справи є висновок Інженерної академії України,
відділення “Экострой”, де на підставі вивчення наданих
документів зроблений висновок щодо необхідності прийняття в
експлуатацію спірних будівель та споруд.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права переоцінювати докази, які прийняті до
уваги апеляційним господарським судом, в т.ч. виписку з
протоколу № 21 загальних зборів від 30.10.96 щодо згоди на
користування земельною ділянкою, погодження меж
землекористування між ТОВ “Буддеталь” та МП “Інбуд”.
Зазначена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи
схемами генерального плану щодо узгодження меж користування,
підписом керівника позивача, який засвідчує відсутність
неузгоджених питань при будівництві об’єктів.
ТОВ “Буддеталь” раніше заявляв позов до компанії ТОВ “Інбуд” про
звільнення незаконно зайнятої території, демонтуванні будівель.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду, яка
набула чинності, від 28.03.2003 у справі № 17-5-22-3/01/6/5357 у
задоволенні позовних вимог ТОВ “Буддеталь” відмовлено.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі
№ 30/237-03/7534 від 11.02.2004 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.