ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 27/133
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Страхова В.К. – дов. від 02.10.2003 року
Дейнега Н.Е. – дов. від 31.03.2003 року
Токаренко С.М. – дов. від 05.12.2003 року
відповідача Осиченко І.М. – дов. від 17.05.2004 року
Анохін В.О. – дов. від 19.04.2004 року
Солодовніков А.В. – дов. від 17.05.2004 року
розглянувши у Спеціалізованої Державної податкової інспекції
відкритому по роботі з великими платниками податків у
судовому м. Дніпропетровську
засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28.01.2004 року
у справі № 27/133 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними
інвестиціями “Дніпропетровський
олійноекстракційний завод”
до Спеціалізованої Державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року Закрите акціонерне товариство з іноземними
інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод”
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
25.12.2002 року № 011004-254/08-02 у частині: нарахування
податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму
491 343,00 грн.; нарахування податкових зобов’язань з податку на
додану вартість на загальну суму 5 963,34 грн.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач уточнив позовні вимоги і просив
визнати недійсними податкові повідомлення-рішення щодо
нарахування податкових зобов’язань по податку на прибуток, а
саме: від 04.01.2003 року № 0000010812/0/376 в частині
нарахування зобов’язання в сумі 544 168грн. (основний платіж -
468 479,00 грн., штраф - 75 689,00 грн.), від 17.03.2003 року
№ 0000010812/1/5726, від 07.05.2003 року № 0000010812/2/10150,
від 11.07.2003 року № 0000010812/3/15570 на суму 491 343,00 грн.
(основний платіж - 407 432,00 грн., штраф – 83 911,00 грн.); а
також щодо нарахування податкових зобов’язань по податку на
додану вартість, а саме: від 04.01.2003 року № 0000020812/0/373
в частині нарахування зобов’язання в сумі 5927,34 грн. (основний
платіж - 4947,34 грн., штраф – 980,00 грн.), від 17.03.2003 року
№ 0000020812/1/5727, від 07.05.2003 року № 0000020812/2/10149,
від 11.07.2003 року № 0000020812/3/15571 в сумі 5 963,34 грн.
(основний платіж - 4947,34 грн., штраф – 1 016,00 грн.).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.09.2003 року (суддя В.Татарчук), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.01.2004 року (судді: А.О.Логвиненко, І.М.Герасименко,
В.В.Швець), позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську щодо нарахування податкових зобов’язань по
податку на прибуток: від 04.01.2003 року № 0000010812/0/376 в
частині нарахування зобов’язання в сумі 544 168,00 грн., в тому
числі: основний платіж - 468 479,00 грн., штраф - 75 689,00
грн.; від 17.03.2003 року № 0000010812/1/5726 в частині
нарахування податкового зобов’язання в сумі 491 343,00 грн., в
тому числі: основний платіж - 407 432,00 грн., штраф – 83 911,00
грн.; від 07.05.2003 року № 0000010812/2/10150 в частині
нарахування податкового зобов’язання в сумі 491 343,00 грн., в
тому числі: основний платіж - 407 432,00 грн., штраф – 83 911,00
грн.; від 11.07.2003 року № 0000010812/3/15570 в частині
нарахування податкового зобов’язання в сумі 491 343,00 грн., в
тому числі: основний платіж - 407 432,00 грн., штраф – 83 911,00
грн. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо
нарахування податкових зобов’язань по податку на додану
вартість: від 04.01.2003 року № 0000020812/0/373 в частині
нарахування податкового зобов’язання в сумі 5 927,34 грн., в
тому числі: основний платіж – 4 947,34 грн., штраф – 980,00
грн.,; від 17.03.2003 року № 0000020812/1/5727 в частині
нарахування податкового зобов’язання, від 07.05.2003 року
№ 0000020812/2/10149 в частині нарахування податкового
зобов’язання, від 11.07.2003 року № 0000020812/3/15571 в сумі 5
963,34 грн. основний платіж - 4947,34 грн., штраф – 1 016,00
грн. Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними
інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” 85
грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Скасовано
заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 30.07.2003 року у справі № 27/133.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що: 1) згідно з умовами
договору № 39 про постачання електричної енергії та додатків до
нього, оплата позивачем реактивної електроенергії є суттєвою
умовою зазначеного договору, а відсутність її оплати є підставою
для припинення електропостачання і, таким чином, оплата
перетоків реактивної електроенергії є обов’язковою умовою
постачання електроенергії і її слід розцінювати як компенсацію
вартості придбаного товару, що надає позивачу право на
віднесення такої плати до валових витрат; 2) відповідно до
підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що
не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні
заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного
наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився
строк позовної давності. Законом не обумовлюється необхідність
здійснення мір по судовому захисту майнових інтересів
підприємства для визнання заборгованості безнадійною, якщо по
ній сплили строки позовної давності. Аналогічне визначення
безнадійної заборгованості при закінченні строків позовної
давності міститься в пункті 1.25 статті 1 зазначеного Закону; 3)
вимоги до оформлення податкових накладних містяться у підпункті
7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Що стосується пункту 18 наказу
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року
№ 165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку
придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг),
порядку їх заповнення” щодо скріплення податкової накладної
печаткою продавця та пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів
України від 25.05.1998 року № 740 “Про порядок державної
реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” ( 740-98-п ) (740-98-п)
щодо наявності у печатці підприємства ідентифікаційного коду, то
зазначені підзаконні акти не можуть змінювати або доповнювати
перелік обов’язкових реквізитів податкових накладних, визначений
у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки даний
перелік є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Спеціалізована
Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на рішення від
18.09.2003 року господарського суду Дніпропетровської області та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.01.2004 року, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, підпункту 12.1.1
пункту 12.1 статті 12, підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті
7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998
року № 740 “Про порядок державної реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності”; пункту 18 наказу Державної
податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 “Про
затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання
та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх
заповнення”; підпункту 3.3.7 пункту 3.7 Інструкції про порядок
видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським
об’єднанням та громадянам дозволу на право відкриття та
функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення
печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення
замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджений
наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.01.1997
року № 17.
Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями
“Дніпропетровський олійноекстракційний завод” відзив на
касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді–доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську складено акт
про результати документальної перевірки Закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями “Дніпропетровський
олійноекстракційний завод” з питань дотримання вимог
законодавства України про оподаткування за період з 01.04.2001
року по 01.10.2002 року від 25.12.2002 № 254/08-02, в якому
відображено висновки податкової інспекції щодо наявності в
діяльності платника податку порушень законодавства. Під час
процедури адміністративного оскарження Спеціалізована Державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську направила на адресу позивача податкові
повідомлення-рішення щодо нарахування податкових зобов’язань по
податку на прибуток, а саме: від 04.01.2003 року
№ 0000010812/0/376 в частині нарахування зобов’язання в сумі 546
828,00 грн. (основний платіж - 470 735,00 грн., штраф - 76
993,00 грн.), від 17.03.2003 року № 0000010812/1/5726, від
07.05.2003 року № 0000010812/2/10150, від 11.07.2003 року
№ 0000010812/3/15570 на суму 494 003,00 грн. (основний платіж -
409 688,00 грн., штраф - 84 315,00 грн.); а також щодо
нарахування податкових зобов’язань по податку на додану
вартість, а саме: від 04.01.2003 року № 0000020812/0/373, від
17.03.2003 року № 0000020812/1/5727, від 07.05.2003 року
№ 0000020812/2/10149, від 11.07.2003 року № 0000020812/3/15571
на суму 11 823,17 грн. (основний платіж – 8 862,46 грн., штраф –
2 960,71 грн.), які були прийняті на підставі акту перевірки від
25.12.2002 року № 254/08-02.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
виключення відповідачем зі складу валових витрат підприємства
безнадійної заборгованості, за якою минув строк позовної
давності, у сумі 1 558 428,88 грн. не відповідає вимогам закону.
Відповідно до підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що
не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні
заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного
наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився
строк позовної давності. Аналогічне визначення безнадійної
заборгованості міститься в пункті 1.25 статті 1 вказаного
Закону, відповідно до якого це заборгованість по зобов'язаннях,
за якою минув строк позовної давності.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат в
третьому кварталі 2002 року плату за перетоки реактивної енергії
в розмірі 3 100 грн.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону
передбачено, що до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8
цієї статті.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати
виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до абзацу сорок п’ятого пункту 1.2 Правил
користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених
постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від 31.07.1996 року № 28 (у редакції постанови
Національної комісії регулювання електроенергетики України від
22.08.2002 року № 928), зареєстрованою в Міністерстві юстиції
України 14.11.2002 року за № 903/7191, плата за компенсацію
перетўкання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які
електропередавальна організація змушена надавати споживачу, якщо
він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Реактивна електроенергія є невід’ємною частиною фізичного
процесу створення, передачі та споживання активної
електроенергії.
Оплата за її перетоки встановлюється умовами договору на
поставку електроенергії і входить до складу розрахунків за
електроенергію, що передбачено розділом 7 зазначених Правил.
Крім того, ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій також дійшли висновку щодо безпідставності
виключення податковою інспекцією податкового кредиту позивача в
сумі 4 625,07 грн. по податковим накладним, які мають відбиток
печатки продавця без зазначення ідентифікаційного коду
підприємства.
Вимоги до оформлення податкових накладних містяться у підпункті
7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкова накладна має містити
зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової
накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву
юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної
особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)
податковий номер платника податку (продавця та покупця); д)
місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну
продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну
суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що
підлягають сплаті з урахуванням податку.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на підпункт 12.1.1
пункту 12.1 статті 12, підпункт 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; пункт 18 наказу
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року
№ 165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку
придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг),
порядку їх заповнення”; пункт 15 Постанови Кабінету Міністрів
України від 25.05.1998 року № 740 “Про порядок державної
реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” ( 740-98-п ) (740-98-п)
;
підпункт 3.3.7 пункту 3.7 Інструкції про порядок видачі
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади,
підприємствам, установам, організаціям, господарським
об’єднанням та громадянам дозволу на право відкриття та
функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення
печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення
замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджений
наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.01.1997
року № 17 не беруться судом до уваги, оскільки господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій у прийнятті судових
рішень забезпечено дотримання вимог статей Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин
справи відповідно до чинного законодавства та надано належну
юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.09.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 року у справі № 27/133
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін,
а касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську – без задоволення.