ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 23/239
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. - головуючого
Бур'янової С.С.
Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ "XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004 р.
та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2003 р.
у справі № 23/239 господарського суду м. Києва
за заявою "YYY" управління справами Верховної Ради України
до ТОВ Підприємство "ZZZ"
про банкрутство
За участю представників:
кредитора А.А.А. - дов. № б/н від 12.05.2004 р.
боржника не з'явився
керуючого санацією Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2003 р. /судді:
Демидова А.М., Калантай Н.Ф., Хоменко М.Г./ затверджено мирову
угоду у справі про банкрутство ТОВ Підприємства "ZZZ", провадження
у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004 р. /судді: Коваленко ВМ. - головуючий, Вербицька О.В.,
Муравйов О.В./ апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу
господарського суд м. Києва від 22.12.2003 р. залишено без змін.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ЗАТ "XXX", просить ухвалу господарського суду м. Києва
від 22.12.2003 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.02.2004 р. скасувати.
В касаційній скарзі ЗАТ "XXX", посилається на порушення судами
вимог ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ч. 2 ст.38 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки його, як кредитора, не було
вчасно повідомлено про час та місце проведення судового засідання,
в якому була винесена ухвала про затвердження мирової угоди.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі про визнання
банкрутом ТОВ Підприємства "ZZZ" на стадії процедури санації було
укладено мирову угоду між боржником та кредиторами від 24.10.2003
року. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів
прийнято комітетом кредиторів більшістю голосів членів комітету
кредиторів. Керуючий санацією боржника звернувся до суду із заявою
№109 від 24.10.2003 р. про затвердження мирової угоди від
24.10.2003 р. Господарським судом було призначено судове засідання
для розгляду мирової угоди, ухвала про призначення розгляду справи
від 16.12.2003 року надіслана боржнику, комітету кредиторів та
інвестору, які взяли участь у судовому засіданні 22.12.2003р., в
якому було затверджено мирову угоду.
Умови мирової угоди не суперечать законодавству, при її укладенні
та затвердженні дотримані вимоги ст.ст.35-38 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
сторонами у справі про банкрутство є кредитори
(представник комітету кредиторів), тобто з моменту створення
комітету кредиторів саме повноважний представник комітету
кредиторів є стороною у справі про банкрутство.
Відповідно до ст.35 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
сторонами мирової угоди є боржник та комітет
кредиторів в особі голови комітету кредиторів.
Таким чином, повідомлення окремого кредитора про дату розгляду
мирової угоди господарським судом не є обов'язковим та не може
бути підставою для скасування ухвали про затвердження мирової
угоди.
Кредитор ЗАТ "XXX", який має 148,96 голосів, що у процентному
відношенні до загальної кількості голосів кредиторів складає
1,93%, входить до складу комітету кредиторів, але не є головою чи
повноважним представником комітету кредиторів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при прийнятті
оскаржуваних ухвали та постанови господарські суди повно, всебічно
та об'єктивно розглянули всі обставини справи, надали належну
оцінку наявним у матеріалах справи доказам, правильно застосували
норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим
підстави для їх скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.02.2004 р. та ухвалу господарського
суду м. Києва від 22.12.2003 р. у справі № 23/239 залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від
22.12.2003 р. у справі № 23/239 залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Грек Б.М.
Бур'янова С.С.