ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 7/125-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 16.12.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/125-2003 господарського суду Закарпатської
області
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до - Державної податкової інспекції у м. Н-ську
- Управління державного казначейства у
Закарпатській області
про стягнення 25560,04 грн. бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість та нарахованих процентів у розмірі 2577,37 грн.
В С Т А Н О В И В:
ПП А.А.А. звернулась з позовом до господарського суду
Закарпатської області про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі 25560,04 грн. з вересня 2001 р.
по листопад 2002р. та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості у розмірі 2577,37 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
16.09.2003р. (суддя С. Швед) позовні вимоги задоволені у повному
обсязі, а саме вирішено стягнути з державного бюджету на користь
ПП. А.А.А. бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
період з вересня 2001р. по листопад 2002р. у сумі 25560,04 грн. та
нарахованих процентів у розмірі 2577,37 грн.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ПП. А.А.А. за
період з вересня 2001р. по листопад 2002р. різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має
від'ємне значення, й яка на час звернення з позовом не
відшкодовано у встановлені строки.
Відповідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення
підлягає відшкодуванню протягом місяця з дня подання податкової
декларації.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь - який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Закарпатської області від 16.09.2003р. в апеляційному порядку і
постановою від 16.12.2003р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003р., в якій просить судові
рішення у даній справі скасувати, в позові відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.
ДПІ у м. Н-ську у касаційній скарзі вказує на те, що при прийнятті
рішення та постанови у даній справі про стягнення процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість судами
помилково не були враховані положення статті 72 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою встановлені скорочені строки позовної
давності для стягнення штрафів та пені.
На думку заявника, суди в даному випадку прийняли судові рішення
про стягнення нарахованих процентів на суму бюджетної
заборгованості за період, який значно перевищує встановлений
законом строк позовної давності, що потягло за собою зайве
сплачення нарахованих процентів.
Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що судом
першої інстанції було помилково відхилено його клопотання про
зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським
судом Закарпатської області справи № 7/172-2000, порушеної за
позовом ДПІ у м. Н-ську до ПП А.А.А. та МПП "XXX" про визнання
недійсною угоди.
ПП А.А.А. відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ПП А.А.А. за даними податкових декларацій за період з
вересня 2001р. по листопад 2002р. різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне
значення у сумі 25560 грн.
Вказана сума не була відшкодована позивачу протягом визначених
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строків.
Розмір нарахованих процентів за період з вересня 2001р. по
16.06.2002р. розрахованого відповідно до вимог підпункту 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
становить 2577,37 грн.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума,
що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету, у тому числі процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Судова колегія не приймає до уваги доводи заявника, викладені у
касаційній скарзі щодо порушення судом першої та апеляційної
інстанції вимог статті 72 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки на підставі статті 2 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(яка діяла
в редакції до 01.01.2004р.) його приписи не застосовувались до
податкових правовідносин.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до статей 106 та 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого господарського суду
можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку у
випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визначення його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, тобто приписи вказаних статей надають
право перевірки в апеляційному та касаційному порядку лише тих
ухвал, щодо яких це прямо зазначено у відповідній статті
Господарського процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою регламентовано порядок зупинення провадження у
справі, передбачає оскарження лише ухвали про зупинення
провадження у справі.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.09.2003
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 р. у справі № 7/125-2003 господарського суду
Закарпатської області - залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ
у м. Н-ську - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Г. Фролова