ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 6/78
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. - головуючого
Бур'янової С.С.
Грека Б.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ДАК "XXX"
на ухвалу господарського суду Сумської області від
27.11.2003 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.01.2004 р.
у справі № 6/78 господарського суду Сумської області
за заявою ДАК "XXX"
до ВАТ "YYY"
про банкрутство
за участю представників :
ДАК "XXX" А.А.А., Б.Б.Б.,
ВАТ "YYY" В.В.В.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.10.2003 р. за
заявою Державної акціонерної компанії "XXX" порушено провадження у
справі № 6/78 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства
"YYY" (далі - ВАТ "YYY") та введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2003 року
(суддя - Гордієнко М.І.) провадження у справі № 6/78 припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
26.02.2004 року (судді: Карбань І.С. - головуючий, Твердохліб
А.Ф., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від
27.11.2003 року у справі № 6/78 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що кредитор не підтвердив вимоги щодо
грошових зобов'язань боржника, в зв'язку з чим підстави для
порушення справи про банкрутство відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою, ДАК "XXX" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
невідповідність висновків, викладених в ухвалі та постанові,
обставинами справи, а також на неправильне застосування судовими
інстанціями матеріального і процесуального права, що призвело до
прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, 15.12.2000 року між ДАК "XXX" (далі - Компанія) та ТОВ
"ZZZ" (далі - Товариство) укладено договір доручення № 1419,
відповідно до умов якого Товариство зобов'язалось здійснити дії по
стягненню заборгованості за векселями, що належать Компанії на
праві власності, в тому числі за переказним векселем № X1,
платником якого є ВАТ "YYY". 16.02.2000 року, за заявою Компанії,
державним нотаріусом H-ської міської державної нотаріальної
контори Е.Е.Е. вчинено протест у неплатежі переказного векселя №
X1, про що свідчить акт про протест векселя за реєстраційним № X2.
Вирішуючи спір, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
надали оцінку тим обставинам, що 16.07.2001 року приватним
нотаріусом P-ського міського нотаріального округу Д.Д.Д. було
вчинено виконавчий напис (реєстраційний № X3) про звернення
стягнення з ВАТ "YYY" на користь Товариства несплачену за векселем
суму в розмірі 279296,26 грн.; що за заявою Товариства, 24.07.2001
року, начальником ВДВС H-ського районного управління юстиції
Сумської області винесено постанову про відкриття виконавчого
провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса
№ X3 про стягнення з ВАТ "YYY" на користь Товариства 279296,26
грн.; що постановою начальника ВДВС H-ського районного управління
юстиції Сумської області від 02.12.2002 року закінчено виконавче
провадження, у зв'язку з тим, що майно ВАТ "YYY", за рахунок якого
можливо стягнути борг, знаходиться в заставі у АКБ "SSS".
Встановивши вказані обставини справи, господарські суди першої та
апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що надані Компанією
виконавчі документи у встановленому порядку не підтверджують
вимоги щодо грошових зобов'язань боржника, оскільки з вказаних
документів вбачається, що кошти за переказним векселем № X1
підлягали стягненню на користь Товариства.
Проте такий висновок колегія суддів вважає передчасним, оскільки
останній зроблений при неповному встановленні всіх обставин
справи.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей векселедержателю.
Як вбачається з матеріалів справи, законним векселедержателем
переказаного векселя № X1 є Компанія, право якої базується на
безперервному ряді індосаментів і за заявою якої, у зв'язку з
несплатою акцептантом - ВАТ "YYY" вексельної суми, було здійснено
протест у неплатежі.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п.1.1
договору доручення від 15.12.2000 року № 1419 Компанія доручила
Товариству від її імені здійснити стягнення заборгованості за
опротестованими векселями та здійснити, в межах чинного
законодавства, всі інші дії по стягненню заборгованості за
векселями, в т.ч. і переказним векселем № X1. Однак, як
встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, додатковою
угодою від 14.08.2003 року дію вказаного договору доручення
сторонами було припинено.
Таким чином, визначаючи права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанції не дали
оцінку тій обставині, що на момент подання заяви про визнання
банкрутом ВАТ "YYY", між Компанією та Товариством вже були
припинені договірні відносини щодо здійснення Товариством
обов'язків повіреного, в зв'язку з чим Компанія набула підстав
самостійно реалізовувати своє право за векселем.
Крім того, суди не дали оцінку самому переказному векселю № X1, як
безумовному грошовому зобов'язанню сплатити вексельний платіж
держателю векселя, та не з'ясували хто, на момент подачі заяви про
визнання банкрутом ВАТ "YYY", являється держателем векселя, а
відтак передчасно дійшли висновку про відсутність у Компанії
підтверджених документами вимог щодо грошових зобов'язань
боржника.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення не
ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді
справи, не відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду
України №11 від 29.12.76 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із
змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від
25.12.92 № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити справу відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ДАК "XXX" на ухвалу господарського суду
Сумської області від 27.11.2003 р. та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. у справі № 6/78
задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 27.11.2003 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.01.2004 р. у справі № 6/78 скасувати.
3. Справу № 6/78 направити до господарського суду Сумської області
на новий розгляд.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді С.С. Бур'янова
Б.М. Грек