ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 5/415
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - не з'явився
відповідача - А.А.А.
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"XXX", с. Н-ськe P-cького району Полтавської області ( далі - ВАТ
"XXX")
на рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2003
p.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 p.
зі справи № 5/415
за позовом прокурора P-cького району Полтавської області в
інтересах держави в особі P-cького районного центру зайнятості
Міністерства праці та соціальної політики України, м. Р-ськ
Полтавської області ; P-cької
міжрайонної державної податкової інспекції, м. Р-ськ Полтавської
області
до ВАТ "XXX"
про стягнення 21810,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення заборгованості зі сплати страхових
внесків на випадок безробіття.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.11.2003
(суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 03.02.2004 (колегія суддів у
складі: головуючий - Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова
С.В.), позов задоволено: з ВАТ "XXX" стягнуто на користь центру
зайнятості 21810 грн., а також суму судових витрат. У прийнятті
відповідних рішення і постанови судові інстанції виходили з того,
що ВАТ "XXX" має заборгованість зі сплати страхових внесків на
випадок безробіття у зазначеній сумі і не спростувало цього факту.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"XXX" просить оскаржувані рішення та постанову скасувати і
прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано тим, що : відповідна
заборгованість зумовлена форс-мажорними обставинами (загибеллю
посівів сільськогосподарських культур на площах господарства), а
тому вона підлягає списанню як безнадійний податковий борг згідно
з пунктом 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- ВАТ "XXX" зареєстроване 22.03.99 за № 162 як платник внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття (далі - Фонд) ;
- за період з 01.01.2001 по 01.07.2003 ВАТ "XXX" заборгувало до
Фонду внески в сумі 21810 грн., що підтверджується актом звірки
взаєморозрахунків станом на 01.07.2003; відповідну заборгованість
виявлено в ході проведеної прокуратурою Лохвицького району
Полтавської області перевірки дотримання вимог Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
;
- ВАТ "XXX" не подало до суду доказів списання боргу.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
ВАТ "XXX" зобов'язане, зокрема, своєчасно
та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду.
Факт заборгованості ВАТ "XXX" зі сплати відповідних внесків
встановлено попередніми судовими інстанціями і не заперечується
названим товариством.
Посилання скаржника на приписи пункту 18.2 статті 18 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не
можуть бути взяті до уваги, але не з тих підстав, які зазначено в
оскаржуваній постанові апеляційної інстанції, а з урахуванням
такого.
З огляду на чинні на час розгляду господарським судом даної справи
приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, перше речення преамбули, пункт 1.3
статті 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не сплачені в строк страхові
внески до Фонду підпадають під ознаки податкового боргу. Якщо ВАТ
"XXX" вважало свій податковий борг безнадійним, воно не позбавлене
було права й можливості порушити у встановленому порядку питання
про списання цього боргу уповноваженим на це державним органом, а
в разі відмови або ухилення останнього від такого списання -
оскаржити відповідні дії чи бездіяльність. Проте, як встановлено
судовими інстанціями, на час розгляду ними цієї справи докази
списання податкового боргу ВАТ "XXX" були відсутні.
Закон не уповноважує господарський суд вирішувати питання про
списання податкового боргу чи звільняти у будь-який спосіб
платника від сплати такого боргу, в тому числі шляхом відмови у
задоволенні обгрунтованого позову про стягнення суми
заборгованості.
З урахуванням наведеного правових підстав для скасування
оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2003 p.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 p. зі справи № 5/415 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь