ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 5/2465-25/200
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у Н-ському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 року
у справі № 5/2465-25/200
за позовом приватного підприємця А.А.А.
до ДПІ у Н-ському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2003
року задоволено позов приватного підприємця А.А.А. про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення від 15.05.2003 року №
0001231700\0\11471\17-213.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без
задоволення, а зазначене рішення господарського суду без змін,
посилаючись на п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон).
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Державна податкова
інспекція у Н-ському районі м. Львова звернулася з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 29.01.2004 року та відмовити позивачу в задоволенні позовних
вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач - приватний підприємець
А.А.А. просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану
постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що доводи
скаржника не відповідають чинному законодавству і є
безпідставними.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у
Н-ському районі м. Львова проведено комплексну документальну
перевірку приватного підприємця А.А.А., за період з 19.05.2000
року по 31.12.2002 року.
За наслідками перевірки складено акт № 17-2\134 від 15.05.2003
року на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №
0001231700\0\11471\17-213 від 16.05.2003 року про визначення
позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 2070,00 грн., з них 1380,00 грн. основний платіж і 690,00
грн. штрафна (фінансова санкція).
Відповідно до вимог п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням основних фондів,
що підлягають амортизації, включаються до складу податкового
кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в
експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник
податку оподатковувані обороти протягом звітного періоду.
В обгрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається
на те, що позивачем безпідставно включено податок на додану
вартість до складу податкового кредиту, оскільки шафа офісна,
підставка телефонна, картриджі до принтера, телефон, комп'ютер,
монітор не відносяться до складу валових витрат виробництва та
основних фондів.
Проте, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
зазначені предмети на момент перевірки знаходилися у розпорядженні
та користуванні позивача.
Враховуючи викладене, господарські суди вірно дійшли висновку про
те, що зазначені предмети відносяться до основних фондів, оскільки
відповідно до п. 8.2 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
основні фонди визначаються як
матеріальні цінності, що використовуються у господарській
діяльності платника податку протягом звітного періоду, який
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово
зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношенням.
Місцевий та апеляційний господарські суди, виходячи з встановлених
фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, підставно
дійшли висновку про правомірність включення позивачем до
податкового кредиту суми 1380,00 грн. за листопад - грудень 2002
року.
Доводи скаржника, що викладені у касаційній скарзі, суперечать
матеріалам справи та протирічать нормам чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 року відповідає
вимогам закону та фактичним обставинам справи і підстав для її
скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у А.А.А.ському районі м. Львова залишити без
задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 року без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.