ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 21/211
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
(далі - обласне відділення ФСЗІ)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.02.2004 p.
зі справи № 21/211
за позовом обласного відділення ФСЗІ
до міського комунального підприємства побутового обслуговування
населення "XXX", м. Дніпропетровськ (далі - підприємство "XXX")
про стягнення 2532,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Обласне відділення ФСЗІ подало до господарського суду
Дніпропетровської області позов до підприємства "XXX" про
стягнення суми 2532 грн. відповідно до статті 20 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон).
Рішенням названого господарського суду від 03.11.2003 (суддя
Алмазова І.В.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з
відсутністю у відповідача прибутку " за наслідками роботи у
2002 р."
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.02.2004 (колегія суддів у складі: Дмитренко А.К. - головуючий,
судді Крутовських В.І. і Прокопенко А.Є.) зазначене рішення
залишено без змін. У прийнятті відповідної постанови суд виходив з
того, що: зазначені у статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
органи у 2002
році інвалідів до підприємства "XXX" для працевлаштування не
направляли; назване підприємство протягом цього року подавало
звіти про наявність вільних робочих місць і про потребу в
працевлаштуванні інвалідів у цих звітах не заявляло; відповідач у
2002 році не мав прибутку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України обласне
відділення ФСЗІ просить скасувати оскаржувану постанову
апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким позов
задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням
апеляційною інстанцією статей 18, 19, 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
пунктів 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі - Положення),
а також статей 14, 15, 16 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для скасування прийнятих по суті справи судових рішень з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до звіту підприємства "XXX" про зайнятість та
працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПI (річна)
( v0049202-02 ) (v0049202-02)
за 2002 рік середньооблікова чисельність штатних
працівників облікового складу цього підприємства становила 22
чол., а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів становить -1, яке фактично інвалідом не зайняте;
- протягом 2002 року підприємством "XXX" не надавалися відомості
про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, що
підтверджується довідкою H-ського районного центру зайнятості від
10.09.2003 № 1228;
- органи, зазначені у частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
інвалідів для працевлаштування на підприємство "XXX" не
направляли, відомості щодо безпосереднього звернення інвалідів до
названого підприємства з метою працевлаштування та відмови їм у
цьому також відсутні;
- на підтвердження відсутності прибутку у 2002 році підприємством
"XXX" подано декларацію про прибуток підприємства за 2002 рік та
довідку державної податкової інспекції у H-ському районі, згідно з
якими збитки підприємства становлять 26,3 тис. грн.
Згідно з частинами третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
сплата
передбачених цією статтею штрафних санкцій проводиться
підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх
розпорядженні після сплати всіх податків і зборів ( обов'язкових
платежів);
Таким чином, судовими інстанціями було встановлено відсутність
прибутку підприємства у період, за який стягуються санкції. Отже,
судові інстанції дійшли правильного висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги.
Аналогічної позиції притримується і Верховний суд України у
Постанові від 15.01.03 у справі № 4292/1-36 ( sp01/400 ) (sp01/400)
.
З огляду на зазначене у Вищого господарського суду відсутні
підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
03.11.2003 p. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.02.2004 p. зі справи № 21/211 залишити
без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь