ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 2-9/16821-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства (КП) “К”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.02.2004р.
у справі № 2-9/16821-03
за позовом Комунального підприємства “К”
до Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства (ВП ВКГ) Південного берегу Криму
про стягнення 33 366,07 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
09-12.2003р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 09.02.2004р., у позові
Комунального підприємства “К” до Виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу
Криму про стягнення 33 366,07 грн. відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем пропущено
строк позовної давності, клопотання про його відновлення
заявлено не було, поважних причин пропуску цього строку
позивачем суду не надано.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як
такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального справа, а саме
ст. 165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та прийняти нове
рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що позивач на підставі листа
відповідача № 549 від 09.07.1996р. відпустив йому товар за
накладною № 138 від 11.07.1996р. та довіреністю № 291 від
09.07.1996р. (двигун ЯМЗ-936 у кількості 1 шт. вартістю 855 189
000 крб. та 300 л. бензину вартістю 10 200 000 крб., на загальну
суму 1 341 437 000 крб. з врахуванням ПДВ та
транспотно-заготівельними накладними, що складає 13 414,37 грн.
за курсом існуючої національної валюти України), і одночасно з
цим видав рахунок-фактуру № 138, в якому зазначив вартість
товару, що підлягає сплаті.
За накладною № 291 від 26.11.1996р. та довіреністю № 116390 від
20.11.1996р. позивач на адресу відповідача поставив дизпаливо у
кількості 500 л на загальну суму 248,0 грн.
26.11.1996р. позивачем на адресу відповідача був виставлений до
оплати рахунок-фактура № 291 (а.с.14), в якому вказана загальна
сума, пред’явлена до оплати – 13661,44 грн. Строк оплати у
вказаних рахунках не зазначено.
У зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язання щодо оплати
поставленого товару сторонами не обумовлений, суди двох
інстанцій з огляду на приписи ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дійшли висновку про те, що перебіг семиденного строку його
виконання почався з моменту виставлення позивачем відповідачу
рахунків-фактури: за накладною № 138 від 11.07.1996р. відповідно
18.07.1996р., за накладною № 291 від 26.11.1996р. – 03.12.1996р.
Відтак, про порушення свого права позивачу стало відомо з
моменту виставлення відповідачу рахунків-фактури.
За таких обставин, суди двох інстанцій, керуючись ст.ст. 71, 75,
76, 79, 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли висновку про пропуск
позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у
позові.
Такий висновок судів двох інстанцій колегія суддів вважає
передчасним з огляду на таке.
В силу вимог ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
При цьому, боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким
днем слід вважати дату одержання вимоги боржником. Отже, перебіг
строку позовної давності починається з восьмого дня одержання
боржником вимоги кредитора.
Утім, відмовляючи позивачу у задоволені позову з підстав
пропуску строку позовної давності, суди двох інстанцій не
встановили дату одержання відповідачем вимоги позивача про
оплату відпущеного товару, що має суттєве значення для
обчислення перебігу строку позовної давності та встановлення дня
виникнення у позивача права на даний позов.
Вважаючи, що право на позов у позивача виникло з дня отримання
відповідачем рахунків-фактур, суди не навели щодо цього
належного обгрунтування та не дали ніякої оцінки доводам
позивача, який вважає, що зазначене право у нього виникло з дня
надіслання вимоги № 01/4795 від 09.08.2001р. про оплату боргу за
відпущений товар (а.с.15).
За таких обставин, коли судами не було з’ясовано і досліджено
належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального і
процесуального права, ухвалені судом у даній справі рішення та
постанова визнати законними та обґрунтованими не можна.
Наведені порушення не можуть бути усунуті касаційною інстанцією
з огляду на приписи ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти у даній справі
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства “К” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09-12.2003р. та на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.02.2004р. у справі № 2-9/16821-03
скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.