ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 19/439в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 13.01.2004 року, Б.Б.Б. дов.
від 01.03.2004 року
відповідача В.В.В. дов. від 19.01.2004 року, Г.Г.Г. дов.
14.01.2004 року
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізовоної державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. H-cьку
на постанову від 17.02.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 19/439в господарського суду Донецької області
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. H-cьку
до - Закритого акціонерного товариства "XXX"
- Відкрите акціонерне товариство "YYY"
про зобов'язання списання боргу та прийняття до
виконання платіжних вимог від 05.09.2003 року
№ 348 у сумі 100 000 грн., від 05.09.2003 року
№ 359 у сумі 100 000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. H-cьку звернулась до господарського суду
Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства
"XXX" про зобов'язання списання боргу та прийняття до виконання
платіжних вимог від 05.09.2003 року №348 у сумі 100 000 грн., від
05.09.2003 року №359 у сумі 100 000 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що податкові органи є
органами які уповноважені здійснювати заходи з забезпечення
погашення податкового боргу. Платіжні вимоги були направлені до
ЗАТ "XXX" відповідно вимог підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та рішень керівника СДПІ у м. H-cьку №101 від
03.09.2003 року та №102 від 03.09.2003 року в зв'язку з чим,
відмова відповідача у прийнятті їх до виконання з тих підстав, що
рішення керівника податкового органу не є виконавчим документом, є
безпідставною.
Рішенням від 08.12.2003року господарського суду Донецької області
(суддя Дучал Н.М.) у справі №19/439в частково задоволено позов
Спеціалізовоної державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. H-cьку до ЗАТ "XXX", м.
H-cьк зобов'язано ЗАТ "XXX" прийняти до виконання платіжні вимоги
Спеціалізовоної державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. H-cьку від 05.09.2003 року №348
у сумі 100 000 грн., від 05.09.2003 року №359 у сумі 100 000 грн.
про сплату податкового боргу. У задоволенні решти вимог
відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення та задовольняючи вимоги про
зобов'язання прийняти платіжні вимоги до виконання, суд першої
інстанції посилався на те, що податкові органи не є органами
стягнення, а є органами, уповноваженими державою, здійснювати
заходи із забезпечення погашення узгодженого податкового
зобов'язання, не сплаченого у встановлений строк.
В задоволенні вимог щодо списання з рахунку ВАТ "YYY" сум для
погашення податкового боргу суд відмовив з тих підстав , що таке
списання можливе лише у разі наявності коштів на рахунку платника.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, ЗАТ
"XXX", звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення
господарського суду, посилаючись на порушення господарським судом
норм процесуального права, зокрема, статтю 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та норм матеріального
права.
Третя особа - Відкрите акціонерне товариство "YYY" підтримала
доводи скаржника.
Донецький апеляційний господарський суд (головуючий Старовоїтова
Г.Я. судді: Калантай М., Українська Р.), рішення господарського
суду Донецької області скасував.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм
діючого законодавства, судова колегія апеляційного суду прийняла
як додатковий доказ, відповідно до статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського
суду Донецької області від 22.01.2004 року по справі №29/458 за
позовом до ВАТ "YYY" про стягнення податкового боргу в сумі
252958,73 грн. та зазначила, що у провадженні господарського суду
є два рішення, якими позов про стягнення одних і тих же сум
податкового боргу задоволений двічі. За наявності рішення від
22.01.2004 року яке набрало законної сили та по ньому надана
відстрочка виконання до 01.05.2004 року та залишення без змін
рішення від 08.12.2003 року, податковий орган може стягнути
податковий борг двома різними способами шляхом списання коштів з
рахунку та шляхом звернення стягнення на майно.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про
безпідставність вимог позивача.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду звернулась
Спеціалізовона державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. H-cьку, в якій просить суд скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду, як таку, що
прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права
та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області
від 08.12.2003 року.
Свої доводи СДПІ обґрунтовує тим, що право стягнення безготівкових
коштів шляхом направлення платіжної вимоги до банку, що обслуговує
платника податку передбачено підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті
10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, а відповідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7
цього закону ( 2181-14 ) (2181-14)
рішення податкового органу є виконавчим
документом.
ЗАТ "XXX" надісланий відзив на касаційну скаргу у якому він
просить залишити постанову Донецького апеляційного суду в силі з
мотивів, якими вмотивована постанова.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування Донецьким
апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені і рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є відмова банку
прийняти до виконання платіжні вимоги податкової інспекції про
безспірне списання з рахунку ВАТ "YYY" податкового боргу в сумі
200000 грн.
Вказані платіжні вимоги повернуті банком без виконання з
посиланням на відсутність правових підстав для їх виконання,
оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду; крім
того постановою Національного банку України від 26.02.2003 року
№66 ( z0197-03 ) (z0197-03)
внесено зміни до Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні ( z0368-01 ) (z0368-01)
, якими скасовано порядок
примусового списання /стягнення/ коштів з розрахунків платників за
рішенням податкового органу.
Вищевказана постанова Національного банку України ( z0197-03 ) (z0197-03)
прийнята на підставі рішення господарського суду м. Києва від
19.09.2002 р. у справі №20/383, яким констатовано, що
законодавством не визначено правовий статус рішення податкового
органу як виконавчого документа, а тому стягнення коштів з
рахунків платників податків шляхом безпосереднього направлення
податковими органами в установи банків платіжних вимог є
неправомірним.
Відповідно до положень Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові органи визначені як
органи стягнення пункт 2.3 статті 2 ( 2181-14 ) (2181-14)
, а рішення
податкового органу як виконавчий документ /підпункт 7.2.1 пункту
7.2 статті 7 ( 2181-14 ) (2181-14)
/.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється відповідно до частини
3 підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
шляхом надіслання банку, обслуговуючому платника податків,
платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при
стягнення готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1.39, 1.40 ст. 1 Закону України "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
списання
примусове - списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди
платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у
випадках, передбачених законом; стягувач - особа, яка може бути
ініціатором переказу грошей з рахунка платника на підставі
виконавчих документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 ст.20 Закону України "Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
встановлено, що ініціатором переказу
може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу
за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших
випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує
відповідне право виключно на підставі визначених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника
податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкового боргу виключно за рішенням суду (арбітражного суду).
Примусове стягнення визначене пунктом 1.6 статті 1 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
як звернення стягнення на активи платника податків у
рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього
узгодження його суми таким платником податків
Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи
судові рішення не з'ясували чи є борг, з приводу якого виставлені
платіжні вимоги, узгодженим.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при
здійсненні апеляційного провадження в основу висновку щодо
стягнення одного і того ж податкового боргу були покладені
обставини не досліджені судом, оскільки з матеріалів справи не
вбачається будь-яких доказів цих обставин.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду Донецької
області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати
і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 08.12.2003 року господарського суду Донецької області
та постанову від 17.02.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду по справі №19/439в господарського суду
Донецької області скасувати.
Справу №19/439в направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. H-cьку задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Су д д і Н.Волковицька
Г.Фролова