ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 14/333-03-8673
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волокивицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 10.01.2004 р.
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції H-ському районі
м. P-ська
на постанову від 03.02.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/333-03-8673 господарського суду Одеської
області
за позовом Державної податкової інспекції H-ському районі
м. P-ська
до - Відкритого акціонерного товариства "XXX"
- Приватного підприємства "YYY"
про визнання угоди недійсною та стягнення 24000 грн.
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у H-ському районі м. P-ська звернулась до господарського суду
Одеської області з позовом про визнання недійсною на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди від
03.09.2002р. № 144 між ВАТ "XXX" та ПП "YYY" як такої, що укладена
з боку останнього з метою, завідомо суперечною інтересам держави
та застосування відповідних наслідків, передбачених цією статтею.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2003р.
(суддя Горячук Н.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з
огляду на недоведеність позивачем факту укладення оспорюваної
угоди з умислом на порушення інтересів держави та суспільства.
Крім того, відмовляючи в позові, суд виходив з того, що визнання
недійсними установчих документів, або скасування державної
реєстрації підприємства не є підставою вважати недійсними угоди,
укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи
організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. P-ська Одеський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Одеської області від 04.12.2003р. в апеляційному порядку і
постановою від 03.02.2004р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у H-ському районі м. P-ська подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004р., в якій просить судові
рішення у даній справі скасувати, задовольнивши позовні вимоги в
повному обсязі.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави.
Отже, умисел, що суперечить інтересам держави, в даній угоді
вбачається зі сторони ПП "YYY", оскільки підприємство
зареєстровано в органах державної влади із зазначенням в
установчих документах неправдивих даних про засновників та
наданням органам реєстрації підроблених документів, що ставить під
сумнів намір займатись підприємницькою діяльністю з дотриманням
всіх норм чинного законодавства.
Таким чином, на думку скаржника, господарським судом Одеської
області не були враховані наведені приписи, а також не взято до
уваги рішення місцевого суду H-ського району м. P-ська від
11.02.2003р., яким скасовано установчі документи ПП "YYY".
Відповідачами відзиви на касаційну скаргу не надані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Таким чином, ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної
інстанції зобов'язані були, насамперед, з'ясувати саме наявність
чи відсутність факту ухилення від сплати податків ПП "YYY".
Проте, вказані обставини при розгляді спору досліджені не були.
Крім того, поза увагою суду залишилось суттєві обставини справи, а
саме, що ПП "YYY" було засновано особою, яка не мала відношення до
даного підприємства, без мети здійснення фінансово-господарської
діяльності, що стало підставою визнання рішенням місцевого суду
H-ському районі м. P-ська від 11.02.2003р. установчих документів
підприємства недійсними з моменту їх реєстрації, яка була
здійснена з порушенням діючого законодавства, на втрачений паспорт
невідомою особою.
Також касаційна інстанція зазначає, що крім визнання угоди
недійсною, позовна заява містить вимогу про стягнення отриманого
за угодою, проте, вказана обставина не була предметом розгляду
суду першої та апеляційної інстанції, що унеможливлює вирішення
спору в частині застосування наслідків визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що господарським судом
першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті
судових рішень взято до уваги заперечення і докази, надані лише
однією стороною, чим порушено право іншої сторони на належний
судовий захист своїх інтересів.
Вказане, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом
всіх обставин та не дослідження всіх доказів, які мають значення
для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2003 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 р. у справі № 14/333-03-8673 господарського суду
Одеської області - скасувати, справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Г. Фролова