ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 11/416-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролова
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 29.01.2004 р. Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/416-03 господарського суду Вінницької
області
за позовом Приватного підприємства Компанії "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
третя особа Відділення державного казначейства у м. Вінниці
про стягнення 331300 грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість та 6861,99 грн. процентів
ВСТАНОВИВ:
ППК "XXX" до господарського суду Вінницької області був заявлений
позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за липень 2003р. в сумі 331300 грн. та процентів
нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі 6861,99
грн.
Рішенням від 18.12.2003р. господарського суду Вінницької області
(суддя В. Матвійчук) позовні вимоги задоволено повністю: вирішено
стягнути з Державного бюджету України на користь ППК "XXX" 313300
грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
липень 2003р. та 6861,99 грн. процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ППК "XXX" у липні
2003 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення. Відповідно до
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Житомирський апеляційний
господарський суд, переглянувши рішення господарського суду
Вінницької області в апеляційному порядку, постановою від
29.01.2004р. залишив його без зміни з тих же підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Наказу Державної податкової адміністрації
України від 12.11.2002р. № 538 ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
, яким передбачено,
що належна до відшкодування сума ПДВ розміром більше 100000 грн.
відшкодовується тільки за умови проведення обов'язкової
попередньої перевірки платника податку та зустрічних перевірок
основних постачальників такого платника податку, в зв'язку з чим
рішення та постанова у даній справі винесені за відсутності
вказаного дозволу.
Крім того, заявник звертає увагу суду на пункт 4 Указу Президента
України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
яким
визначено, що, якщо сума від'ємного значення податку не
погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню
з державного бюджету на умовах, визначених законодавством,
протягом місяця, що настає після подання декларації за третій
звітний період після виникнення від'ємного значення податку, а
тому, на думку ДПІ у м. Н-ську, проценти по декларації за липень
2003р. повинні нараховуватись з 01.01.2004р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ППК "XXX" у липні 2003р. різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне
значення і становить 331300 грн. Розмір нарахованих процентів на
суму бюджетної заборгованості становить 6861,99 грн.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума,
що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та нарахованих процентів.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Наказу
Державної податкової адміністрації України від 12.11.2002р. № 538
( v0538225-02 ) (v0538225-02)
та Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
визнаються судовою колегією
непереконливими, оскільки вказаний наказ та Указ не можуть
змінювати або розширювати порядок та строки бюджетного
відшкодування, визначені Законом.
Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що,
вирішуючи даний спір, судом першої та апеляційної інстанції не
прийнято до уваги та не надано належної оцінки, що відповідно до
підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство
( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 31.07.95 N 590, органи Державного казначейства України
здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення
за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених
податків, зборів та обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72, згідно з
яким відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду.
З огляду на викладене, орган Державного казначейства України
повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про
відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з
відповідним органом державної податкової служби.
Водночас, суд, залучивши у якості третьої особи на стороні
відповідача відділення Державного казначейства у м. Вінниці,
невірно визначив процесуальне місце відділення державного
казначейства та не залучив його у якості відповідача у справі,
оскільки стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість проводиться саме з його бюджетного рахунку.
Залучення відповідного територіального органу Державного
казначейства у якості третьої особи на стороні відповідача є
помилковим, оскільки чинне законодавство не передбачає стягнення
будь - яких сум не з відповідачів
Назване порушення необхідно усунути при новому розгляді спору. При
цьому касаційною інстанцією приймається до уваги припис частини 2
статті 111-5 Господарського процесуального Кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яким передбачено, що касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні господарського суду.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 3 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа
скеровується на новий розгляд до господарського суду Вінницької
області.
З огляду на викладене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
пункту 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.12.2003 р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 р. у справі № 11/416-03 скасувати. Справу скерувати на
новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова