ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 10/204
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу державного підприємства "XXX"
на рішення від 06 серпня 2003 року господарського
суду Херсонської області та постанову від
14 січня 2004 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 10/204
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY"
до державного підприємства "XXX"
про стягнення 9 499, 45 грн.,
та за зустрічним позовом державного підприємства "XXX" до
відкритого акціонерного товариства "YYY" про визнання договору
недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 6 серпня 2003 року господарського суду Херсонської
області (суддя Л.Александрова), залишеним без змін постановою від
14 січня 2004 року Запорізького апеляційного господарського суду
первісний позов задоволено частково та стягнуто 3 138,18 грн.
боргу; 210,26 грн. пені; 193, 83 грн. індексу інфляції; 51 грн.
витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті
позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено та визнано недійсним укладений між
сторонами договір від 13 вересня 2002 року № 22/2002.
Державне підприємство "XXX" просить скасувати судові рішення у
справі з огляду на неправильне застосування господарськими судами
статті 1 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, наказу від 15 грудня 1998 року № 161
Мінекономіки України "Про затвердження граничного рівня оптової
ціни на газ природний, що використовується для потреб населення,
бюджетних установ і організацій, тих підприємств комунальної
теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які
відпускають теплову енергію зазначеним споживачам, і тарифів на
послуги з транспортування та реалізації природного газу для
споживачів України" ( z0829-98 ) (z0829-98)
, та ухвалити нове рішення.
Відкрите акціонерне товариство "YYY" просить оскаржувані судові
рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального закону, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відповідність постановлених у справі судових рішень
вимогам закону з огляду на таке.
Господарські суди встановили, що у зв'язку зі змінами порядку
поставки та на підставі наказу від 20 грудня 1999 року № 324
Національної акціонерної компанії "SSS" та рішення від 14 грудня
1999 року правління цієї компанії відкрите акціонерне товариство
"YYY", яке є правонаступником державного підприємства по
газопостачанню та газифікації "YYY", прийняло від Херсонської
філії дочірньої компанії "QQQ" функції по реалізації і проведенню
розрахунків за використаний природний газ населенням Херсонської
області та відомчих житлово-експлуатаційних контор підприємств, що
підтверджується актом прийому-передач від 25 червня 2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що в переліку споживачів-боржників
знаходиться державне підприємство "XXX", яке є правонаступником
державного підприємства "ZZZ", і станом на 1 травня 2000 року
заборгованість цього підприємства за поставлений природний газ та
його транспортування складає 2 475,48 грн. (11, 76 тис. куб.м
газу), що підтверджується актом прийому-передачі та звіркою
взаєморозрахунків між Херсонською філією дочірньої компанії "QQQ"
та державним підприємством "ZZZ".
Згідно з статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством України, а також з інших дій громадян і
організацій, які хоч не передбачені законом, але в силу загальних
начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права
та обов'язки.
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх
зобов'язань належним чином не виконав, господарськими судами вірно
застосовані правила статей 151, 161 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до яких зобов'язання виникають з
договору або інших підстав, зазначених у статті 4 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що
звичайно ставляться.
У даному випадку договір на поставку природного газу відсутній,
тому взаємовідносини сторін у відповідності до вказівок статті 161
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
регулюються
законодавчими актами, які встановлювали порядок поставки та
вартість природного газу в 1999 році, а саме Постановою від 15
грудня 1998 року № 1978 Кабінету Міністрів України "Про порядок
забезпечення природним газом народного господарства і населення у
1999 році" ( 1978-98-п ) (1978-98-п)
; наказом Мінекономіки України від 15
грудня 1998 року № 161 ( z0829-98 ) (z0829-98)
та постановою від 10 березня
1999 року № 310 Національної комісії регулювання електроенергетики
України ( z0153-99 ) (z0153-99)
, якою затверджена вартість природного газу,
який у 1999 році постачався споживачам всіх категорій.
Таким чином, за висновками господарських судів заборгованість
державного підприємства "XXX" перед відкритим акціонерним
товариством "YYY" за спожитий природний газ у 1999 році складає
2 475, 48 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами укладено
договір від 13 вересня 2002 року № 22/2002 на погашення
заборгованості в сумі 5603,26 грн., відповідно до пункту 1 якого
ця заборгованість виникла за період з 1 січня 2001 року по 1
жовтня 2001 року за договором від 28 грудня 2000 року № 27В.
Однак, зазначена заборгованість складається із боргів, які виникли
за 1997, 1998, 2000 роки, що підтверджується розрахунками позивача
(а.с. 61), а не за договором від 28 грудня 2000 року № 27В.
Фактично заборгованість за цим договором на період укладення
договору від 13 вересня 2002 року № 22/2002 складала 188,30 грн.,
що підтверджується матеріалами справи та не спростовано
відповідачем.
За цих обставин колегія суддів вважає, що господарськими судами
правомірно застосовані до спірних правовідносин правила статті 56
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо визнання
договору від 13 вересня 2002 року № 22/2002 недійсним, як
укладений внаслідок помилки, що має істотне значення, оскільки цей
договір не відповідає фактичним даним, які існували на момент
укладання та був укладений позивачем під впливом припущеної
помилки щодо предмету та умов договору, яка має суттєве значення
для відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, їх висновки
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи
та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки
доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судовою
колегією до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 6 серпня 2003 року господарського суду Херсонської
області та постанову від 14 січня 2004 року Запорізького
апеляційного господарського суду у справі № 10/204 залишити без
змін, а касаційну скаргу державного підприємства "XXX" без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій