ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N А - 14/290
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Н-ського обласного автотранспортного управління
на постанову від 26.01.2004
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № А - 14/290
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
до Н-ського обласного автотранспортного управління
про визнання недійсним акту
В судове засідання прибули представники сторін:
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 14.05.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Заявлений позов про визнання недійсною постанови Н-ського
обласного автотранспортного управління № Х7 від 04.08.2003 про
застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових
санкцій у сумі 170 грн. за порушення законодавства про
автомобільний транспорт.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що А.А.А. 08.02.03 Ч-ською
районною державною адміністрацією був зареєстрований як суб'єкт
підприємницької діяльності. 01.04.2002 Н-ським обласним
управлінням позивачу видано ліцензію на право перевезення
пасажирів серії АА № ХХХ9А. 01.01.2003 позивач Ч-ською ОДПІ
зареєстрований як платник єдиного податку.
29.07.2003 працівником Н-ського обласного автотранспортного
управління проведено перевірку автотранспортного засобу позивача,
за результатами якої складений протокол № 000256 про відсутність у
водія квитково-облікового листа та не видача пасажирам проїзних
квитків.
Як платник єдиного податку, який не веде обліку та не звітується,
квитково-обліковий лист не є для позивача обов'язковим. Зазначена
вимога не обумовлювалася і при видачі ліцензії на перевезення.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
16.10.2003 (суддя В.Булка) позовні вимоги задоволені шляхом
визнання недійсною постанови Н-ського автотранспортного управління
№ Х7 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності
фінансових санкцій від 04.08.2003.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно з положеннями Закону
України "Про єдиний податок" позивач, як платник єдиного податку,
не веде щоденного обліку фінансової діяльності і не звітує про
таку. А тому відповідач не вправі втручатись та перевіряти
отримані платником єдиного податку щоденно кошти.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2004 (колегія суддів: Л.Давид, С.Бойко, В.Кузь) рішення у
справі залишене без зміни. Постанова суду мотивована тим, що
А.А.А. відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про
автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
є пасажирським перевізником.
Однак, ст. 38 Закону ( 2344-14 ) (2344-14)
визначений перелік документів,
необхідних на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах
загального перевезення диференційовано за критерієм суб'єкта
надання транспортних послуг. Зокрема, необхідними документами для
водія автобуса є: посвідчення водія, реєстраційні документи на
транспортний засіб, дорожній лист, квитково-обліковий лист, схема
маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських
перевезень), дозвіл замовника на перевезення; для пасажира -
квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу.
А тому покладення відповідальності за відсутність документів,
обов'язкових для водія чи пасажира на перевізника є безпідставною
та законодавчо необґрунтованою.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судами при вирішенні спору норм права
з огляду на те, що відповідальність за відсутність документів,
обов'язкових для надання послуг з перевезення пасажирів
автомобільним транспортом покладається на суб'єкта підприємницької
діяльності, яким є перевізник, незалежно від того, що такі
документи, як обов'язкова умова відсутні у водія.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
такого.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
пасажирський перевізник повинен, зокрема,
забезпечувати водіїв автобусів документацією на перевезення
пасажирів. А положеннями ст. 54 цього Закону ( 2344-14 ) (2344-14)
встановлено, що пасажирський перевізник зобов'язаний забезпечувати
дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний
транспорт. Відсутність документів, обов'язкових для надання послуг
з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є підставою для
застосування до перевізника відповідальності, встановленої ст. 69
Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
.
Підстав для визнання оскаржуваної постанови недійсною, не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Н-ського обласного автотранспортного управління
задовольнити.
Рішення від 16.10.2003 господарського суду Івано-Франківської
області, постанову від 26.01.2004 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № А-14/290 скасувати.
У позові відмовити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А. с. Я-ськ,
вул. Д-ка, 88 Ч-ського району Н-ської області на користь Н-ського
обласного автотранспортного управління 85 грн. державного мита,
які є судовими витратами за апеляційним та касаційним
провадженням.
Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати
відповідний наказ.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко